Хто є хто. На дивані президента Кучми

у Львові.

Пройшовши по лабіринту коридорів, ми опинилися в якомусь кабінеті.

На стіні там висів великий портрет Кучми, а на дерев'яному столі стояло

кілька старих телефонних апаратів і друкарська машинка. Співробітники

СБУ метушилися - видно, що у них не було узгодженого плану дій. Раптом

пролунав телефонний дзвінок: "Цвіля на вихід!" Я припустив, що мене зараз

повезуть до Києва. Однак на прохідній управління стояли два сержанти ДАІ.

Вони запропонували мені підписати протокол затримання, зі словами:

- Знаємо ми цю контору. Завтра з вами щось трапиться, а ми будемо

відповідати.

У протоколі вказувалося, що мене і мою машину відконвоювали в СБУ.

Це обнадіювало. Я зрозумів, що безслідно ми вже не пропадемо.

На допиті ми з Іванкою нічого не розповіли про Мельниченка.

Дружина дійсно не знала ні майора, ні подій навколо нього. А я доводив, що

їздив за холодильником в Жешув і пред'явив свої митні декларації і накладні.

Я вів себе спокійно, розуміючи, що за великим рахунком не скоював ніякого

правопорушення.

Допит тривав близько чотирьох годин. Потрібно віддати належне

співробітникам СБУ: вислухавши наші з дружиною пояснення, вони

дозволили мені покинути Україну. Завдяки цьому Ганнуся змогла піти на