Вершники на Інгулі

Ось про всякий випадок моя адреса: в Єлисаветград, Миколі

Дементійовичу Новицькому, генерального штабу штабс-капітану, при

кавалерійському училищі”.

Отже, М. Новицький мешкав у службовому житловому приміщенні на

території навчального закладу. Можливо, сюди надсилав йому Т. Шевченко

листи, які не збереглися. Вірогідно, у листопаді саме сюди прислав листа

його приятель, літературний критик, публіцист М. Добролюбов. Повідомити

ж тому адресу офіцер міг у своєму листі на рубежі весни-літа, коли збирався

їхати за направленням до Єлисаветграда. Обидва листи згадує Микола

Дементійович, водночас тексти їх дослідникам не відомі. Познайомилися і

близько зійшлися вони у Петербурзі на “четвергах” у М. Чернишевського, які

М. Новицький відвідував з 1857 р. На квартирі М. Добролюбова офіцер почав

бувати з 1859 р. Через рік праця останнього “Кобзарь Тараса Шевченко” була

видана в столиці коштом Платона Симиренка. Влітку 1861 р., повертаючись

із тривалої закордонної поїздки через Причорномор’я, дорогою на Північ,

Микола Олександрович вирішив заїхати до товариша в Єлисаветград. Але

Новицького вдома не застав, залишивши йому записку, яку дослідники

датують між 15 (коли Добролюбов виїхав із Миколаєва) і 20 (прибув до

49

Харкова) липня. Микола Дементійович згадував: “Влітку 61 року я …