Вершники на Інгулі

50

Австрії, Бухари та Румунії. За повідомленням преси 10 – 12 червня 1880 р.

генерал-майор Новицький із Петербурга здійснив огляд єлисаветградських

юнкерів.

У примітках до збірника статей “Спогади про Тараса Шевченка”

вказується, що Новицький входив до таємного товариства “Земля і воля”. У

його душі назавжди залишилася пам’ять про Кобзаря, спогади про якого

надасть для публікації 1889 р. в “Київській Старовині” та “Зорі”, котрі

1931 р. вийдуть окремим виданням. Серед них були й записані ним 1883 р. (а

потім літературно оброблені) дорогою з Ташкента до Оренбурга в м.

Казалинську спогади колишнього ротного командира Т. Шевченка. 4 березня

1900 р. М. Новицький сидів у першому ряді переповненого залу на

Шевченківському вечорі в Петербурзі, який закінчився етнографічно-

вокально-музичними сценами невмирущих “Вечорниць”. Серед його

публікацій – “Лекції малої війни, читані в Єлисаветградському офіцерському

кавалерійському училищі” (Одеса, 1865), “Настанови для виїздки ремонтного

кавалерійського коня” (СПб., 1870), переклад австро-угорських військових

статутів, спогади про Чернишевського, Сераковського тощо. На рубежі

1905 – 1906 рр. генерал був відзначений діамантовими знаками до ордена св.

О. Невського. Володів придбаними незадовго до цього Тодорівкою і