Вершники на Інгулі

вбачаємо сподівання учорашнього петербуржця на позитивний вплив цих

закладів для підвищення рівня міської культури військових, а також

цивільного середовища аракчеєвського поселення. І, як нижче побачимо, ті

надії мали під собою підстави. Втім, не цими мотивами керувалося військове

відомство, створюючи кавалерійський навчальний заклад у Єлисаветграді.

Потреба у реформуванні армії Романових (а відтак і системи підготовки

офіцерських кадрів) була обумовлена її поразкою у Кримській війні 1853 –

1856 рр., яка засвідчила військову відсталість Росії, неефективність

аракчеєвських поселень. “Кіннота мала відмінний кінний склад та вміла

чудово виконувати тонкощі манежної їзди, але вона не вміла вести розвідку й

проводити глибокі рейди”, – оцінює цей рід військ у війні дослідник

Л. Бескровний.

28 травня 1858 р. затверджується Положення про кавалерійське

39

училище для офіцерів військ, які знаходилися у віданні командира Окремого

резервного кавалерійського корпусу. На його підставі на початку наступного

року відкрилося Єлисаветградське офіцерське кавалерійське училище.

Протягом дворічного курсу тут почали вивчати тактику, артилерію,

фортифікацію, верхову їзду, ветеринарію, фехтування, вольтижирування та

гімнастику. Контингент закладу складали офіцери у званні від корнета до