Вершники на Інгулі

дерев і кущів навесні та восени у парку культури і відпочинку ім. В. Леніна.

Молоді й дорослі кіровоградці переглядали фільми у літньому кінотеатрі і

філармонії. Можна було втамувати спрагу прохолодними напоями чи й

випити вина на розлив у буфетах, але людей на підпитку не було. Особливо

людно ставало тут вечорами у недільні й святкові дні, коли суцільний

людський потік з майдану Кірова, де переглядали документальні фільми на

великому екрані на будинку товариства “Знання” і танцювали, направлявся

до парку, зокрема на танцмайданчик біля атракціонів. Популярними тоді

були танго, вальс, фокстрот. А масовий рух пішохідною центральною

вулицею називали “шліфувати вулицю Леніна”.

Краєзнавець Ю. Матівос, який знає Кіровоград близько 60 років,

пригадує “гарний металевий паркан навколо парку з оригінальною вхідною

295

аркою із гіпсовими фігурами в нішах. Деякий час вхід туди був платним

(художник В. Волохов зазначає: у дні концертів. – С.Ш.), але у вихідні чи

святкові дні там яблуку ніде було впасти. Можна було пройтися широкими,

прямими, прибраними алеями, посидіти на охайних лавках за чепурними

столиками чи між деревами посмакувати морсом, морозивом, які

продавалися у ларках, кіосках, пригоститися в літньому ресторані. Діяли

добре обладнані шахо-шашковий клуб, більярдна. Частенько влаштовували у