Вершники на Інгулі

листопад (Акацатов повернувся в червні) 1926 р., у якій головним чином

йшлося про заклад у місті на Інгулі:

“…Візьмемо кращу кавшколу… Курсантів – 286 осіб… Командирів

взводів – 8, командирів ескадронів – 2, командир дивізіону, начальник

кулеметної частини, викладачів – 18, пом. нач. школи, зав. навч. частиною,

його помічник, завідувач клубом, його помічник, інструкторів – 6, навч. канц.

– 3 особи, стройова канцелярія: ад’ютант і 6 переписувачів, госпканцелярія:

зав. господарством, діловод, скарбник, 6 переписувачів, 4 каптенармуса і 2 їх

246

помічники, завідувач приміщенням і у нього 4 червоноармійці, господарча

команда – 18 осіб і старшина, стройова команда – 100 осіб, старшина і 2 зав.

стайнями, лікар, 3 фельдшера, 6 санітарів, ветеринар, 3 ветер. фельдшера і 6

прибиральників. Начальник школи не військовий, і комісар – колишній

слюсар. Курс школи – три роки. До школи приймається молодь виключно з

числа селян і робітників, котрі відряджаються до школи військовими

частинами або комуністичними осередками і дуже незначна частина, всього

8–10 %, потрапляє до школи зі сторони. При вступі вимагається: читати й

писати без спотворення змісту, 4 правила арифметики з простими числами і,

що є найголовнішим, – політграмота. Навчання. Молодший курс: стройові

заняття, арифметика, алгебра, геометрія, російська мова, українська мова,