Вершники на Інгулі

Акацатова”. Наприкінці 1917-го, зазначає дослідник Волков, Акацатов формує

кінну сотню ім. Гонти, наступного року служить в гетьманській армії в

місцевому кавучилищі. В останньому, крім нього восени згадується начальник

закладу Гернгрос та інспектор Карпенко. З приходом до влади в місті

244

петлюрівців преса писала про “дефілювання сотні Івана Гонти” з

панцерником. Згаданий московський історик пише, що з вересня 1919 р.

полковник Акацатов служить у Збройних силах Півдня Росії, входить до

резерву чинів при штабі Одеського ВО, 1920 р. взятий у полон

червоноармійцями і перебуває в РСЧА по 1923 р. У цей час відбувається вже

четвертий його прихід до кавалерійських стін. Тепер – для підготовки

червоних командирів. Втім невдовзі, як і всі “колишні” фахівці досвідчений

офіцер був звільнений зі служби. У документах Єлисаветградського

окрадмінвідділу 1924 р. зазначено, що він позбавлявся виборчих прав, як

колишній військовик білої армії.

Влітку 1926 р. В. Акацатова заарештовують, як підозрюваного в

шпигунстві. Сторінки його життєпису фіксуються в слідчій справі. 6

листопада 1917 р. був призначений командиром 5 Єлисаветградського полку,

через 2 місяці вийшов у відставку через хворобу. 6 лютого 1918 р. військово-

польовий суд відхилив звинувачення проти Акацатова у зберіганні 12 тис.