Вершники на Інгулі

призначається командиром її дивізіону. Після понад 9-місячної демобілізації

повернувся сюди, вже востаннє, інструктором з кінного спорту, яким

працював з 19.10.1922 р. по 17.08.1924 р.

В. Акацатов був завербований у “сексоты” (таємні співробітники) і в

травні 1926 р. отримав завдання встановити зв’язок у Кишиневі (тоді –

Румунія) з родичем, двоюрідним братом – головою антирадянського

Всеросійського селянського союзу М.Акацатовим. Втім, за словами

зінов’євця, на початку зустрічі той заявив, що знає, з яким завданням ДПУ

Акацатов прибув, назвав прізвища і описав зовнішність. Василь Михайлович

мусив письмово подати йому загальну характеристику підготовки кадрів для

Червоної армії і більш детальну про Зінов’євську кавшколу. При цьому, за

його словами слідчому, він свідомо висвітлив усе в спотвореній негативній

формі, насправді вважаючи, що 5-а кавшкола готувала “кращих

республіканських курсантів”. Звинувачувався скороспечений таємний

співробітник в тому, що перебував за кордоном більше запланованого,

повідомив у Кишинів про тамтешню явку і не все розповів (зокрема, про

отримані тамтешні адреси для зв’язку і рецепти таємних чорнил) з

поверненням до Одеси та Зінов’євська, що його матеріал було використано в

емігрантському “Віснику Всеросійського Селянського Союзу”. До справи

підшито копію статті “По Росії” (за підписом “Військовий”) в ньому за