Вершники на Інгулі

Галицько-український полк ім. І. Богуна згодом об’єднався з 16-м (колишнім

21-м) пішим Єлисаветградським полком в 1-й Січовий Єлисаветградський

полк, який на поч. лютого від’їхав на Бірзулу.

Починаючи з другої половини грудня 1917 р. згадок в “Голосі Півдня”

про діяльність ЄКУ, його командно-викладацький склад і юнкерів нами не

виявлено. Згодом більшовицький ВРК конфіскує касу закладу. За часів

української влади навесні діяла комісія у справах ліквідації училища.

Добротні, просторі, розміщені в стратегічно вигідному місці (між

залізничним вокзалом, найбільшим підприємством – Ельворті і центром),

приміщення активно використовувалися керівними органами, військовиками

в часи радянської та української (УНР, Українська держава і Директорія)

влади. У критичні моменти боротьби за владу тут зберігалася і звідси

неодноразово видавалася або вилучалася зброя. Кавалерійський плац став

167

місцем мітингів, зібрань політичних сил, покликаних до життя революціями і

національно-визвольними змаганнями. Деякий час обов’язки керівника ЄКУ

виконував український есер В. Акацатов. У часи УНР звучала ідея

“відродженого українізованого” кавалерійського училища. В добу держави

П. Скоропадського було вирішено відкрити Єлисаветградську кінну юнацьку

школу, призначено її начальника Б. Гернгроса та інспектора О. Карпенка.