Вершники на Інгулі

лютого встановили в місті радянську владу, про що, зокрема, згадував у

збірнику “Роки боротьби” (1927 р.) Радіонов.

За свіжими слідами подій одеська преса, посилаючись на слова особи,

166

яка “заслуговує на довір’я” і була в Єлисаветграді проїздом, писала:

пасажири поїзда, котрий прибув до міста “3 лютого, не змогли пробратися до

міста, оскільки звідти доносилася стрілянина. Виявилося, розпочався виступ

місцевих більшовиків… Напавши вночі на сплячий курінь січовиків,

повстанці роззброїли їх і без труднощів заволоділи містом. На вокзалі

знаходилося в цей час 3 ешелони українських військ: козаки загону

Самокиша, повітроплавальний загін та одна інженерна частина… У місті тим

часом виник військово-революційний комітет. Недовго, втім, було його

панування. Наступного дня жменька нероззброєних січовиків стала вчиняти

напади на більшовицькі загони, роззброювати їх і озброювати прихильників

української влади... Надвечір того ж дня місто виявилося під

володарюванням січовиків. Втім, недовговічною виявилася і ця влада.

Наступного дня, коли особі, яка повідомила нам ці факти, вдалося вирушити

у напрямку до Одеси, дорогою були вже відомості, що Єлисаветград знову в

більшовицьких руках”. Р. Коваль зазначає, що українці залишили місто 5

лютого. Я. Тинченко пише, що формований у січні в Єлисаветграді