Вершники на Інгулі

перед цим кілька з них). Місцеві ентузіасти хотіли спорудити його і навчитися

літати. Водночас велися переговори щодо польоту в Єлисаветграді Ш. Нормана.

До міста повернулися з Парижа С.Н. Цорн і А. (так написано російською,

очевидно, це був Олександр – брат головного інженера, потім керуючого

заводом Ельворті Ф. Майша та більшовицької діячки Є. Бош, на 1903 р. –

стандарт-юнкер 26 Бузького полку) Б. Майш, які кілька місяців навчалися в

школі авіації Фармана і Анріо на однойменних біплані й моноплані. Вони

планували орендувати апарати та здійснити польоти над іподромом. Але

першим піднявся в інгульське небо викладач Одеської школи авіаторів

П. Кузнецов 27 серпня 1910 р. Додамо, що вказаного року військове відомство

Росії направило до Франції для навчання польотам першу групу офіцерів на

чолі з уродженцем Олександрівки (тепер – райцентр Кіровоградщини)

Л. Мацієвичем.

138

Оскільки в згаданому об’єднанні шанувальників повітроплавання брали

участь викладачі кавучилища, вони могли зацікавити новою справою і

майбутнього авіатора І. Шангіна. Під час війни він служить спостерігачем і в. о.

ад’ютанта Гренадерського корпусного авіазагону. Звідси його направляють до

найбільшої авіашколи царської Росії – Севастопольської. Після навчання

Шангін повертається до Гренадерського загону уже його командиром.