Вершники на Інгулі

держпедуніверситету ім. В. Винниченка.

Наступного місяця керівник ЄКУ повідомив управу, що, отримавши

від головуправління з квартирного забезпечення військ усі приміщення і

землю у своє відання, військово-навчальне відомство дійшло висновку, що

розміщення закладу є вкрай незадовільним, існує потреба розширення його

приміщень. При не розв’язанні цих та деяких інших проблем училище могли

навіть перевести до іншого міста. Для детальної доповіді керівництву

військово-навчального відомства начальник просив міську владу повідомити

про: можливість вирішення питань спірного проїзду між плацом і парком;

виділення ділянки землі для більшого тиру (пропонувався проект із фасадом

в середньовічному стилі) біля полотна залізниці напроти Пашутінського

училища; розширення до 8 саж. проїзду між приміщенням на Палацовій вул. і

сквером за рахунок останнього; влаштування каналізації з біологічним

очищенням та водовідведенням в Інгул підземними трубами по

Кавалерійській і Московській (Дзержинського) вул. та Водостічному пров.;

продажу управою училищу заміської землі, використовуваної під частиною

стрільбища ЄКУ. Інша частина знаходилася на землі Шуйського, яку

училище також планувало придбати. Потреба спорудження тиру пояснювалася

його старістю і необхідністю збільшити довжину до 400 кроків. Поруч же з

училищем його можна було збудувати лише вздовж плацу по Бульварній вул.