Вершники на Інгулі

гімназистки зітхають за острогами. Так ось керівництво цього закладу

вирішило і для своїх вихованців влаштувати прогулянку містом. Ескадрони

юнкерів дефілювали містом, залякуючи населення, котре при вигляді

юнкерів, уявляло собі козаків з нагаями... Ну, що ж, навчання – світло, якщо

не тепер пп. юнкери, то в майбутньому доведеться на законних підставах

знищувати неспокійний елемент... Побачивши кінноту, так і хотілось вийти

на Велику і Палацову та вигукнути “нехай живе свобода”. Таких заходів, як

йшлося в публікації, було вжито 19 лютого вказаного року в очікуванні

протестних виступів городян, які, втім, так і не відбулися. 1925 р. місцева

122

газета “Червоний шлях” розповіла про 1-травневу демонстрацію десятирічної

давності, коли о 1900 на Палацовій “замість чепурних панночок,

бешкетуючих юнкерів, офіцерів” з’явилися робітники й учні з червоним

прапором. Але біля собору рух перепинили “поліцаї, сотні солдатів і

ескадрон юнкерів”.

Під час революції склад кавучилища мав унеможливити прибуття до

міста селянських загонів. Не обійшов увагою юнкерів у революційну пору

автор оригінального місцевого журналістського репортажу з балу на користь

бідних гімназистів: “... як хороше там було! Музика грає. Штандарт стрибає.

Пістон трубить, ... козачі офіцери, студенти, драгуни, гімназисти, юнкери,