Вершники на Інгулі

портупей-юнкер Кузик.

Підсумки поточної діяльності училища зустрічаємо в опублікованих

статистичних щорічних звітах. Зокрема, 1906 р. до штату входили начальник

(генерал-майор), інспектор класів (полковник), помічник інспектора класів

(підполковник), два командири ескадронів (підполковники), завгосп

(ротмістр), 18 молодших офіцерів, вісім викладачів (п’ять штаб-офіцерів і

троє обер-офіцерів), ст. лікар (колезький радник), ветлікар (кол. асесор),

класний фельдшер, священик, псаломщик, нижні чини: 141 штатний, 65

прикомандированих, 68 вільнонайманих. Вони навчали 298 юнкерів, серед

яких було 272 православних, 8 католиків (1905 р. із 305 – 11, 1907 р. – 16,

1909 р. – 21, 1911 р. – 24), по 7 – лютеран і магометан, 4 – вірмено-григорян.

Більшість складали діти офіцерів, спадкових і персональних дворян.

Водночас не були представлені, зокрема, селяни і ремісники. Понад двом

третинам юнкерів не виповнилося 21 року, найменшій частині було понад 25

років. Випуск склав 132 корнети і 3 унтер-офіцери. В училищі

нараховувалось 27 офіцерських і 342 казенно-стройових коней.

Радикалізація суспільно-політичних настроїв під час першої

російської революції супроводжувалася припиненням занять у цивільних

середніх закладах міста, виключенням із них учнів. Подібних проблем у

121