Вершники на Інгулі

зв’язку з військовим статусом не виникало в кавучилищі, яке дотично до тих

подій згадано у радянському збірнику “Червоні віхи”, виданому 1925 р. у

Зінов’євську: “Військові частини в нашому місті з 1903 до 1906 р. складалися

з юнкерського училища, де переважно навчалися діти дворян і багатих

поміщиків; команди, яка обслуговувала училище, переважно із татар,

чувашів, калмиків; та переважно із дрібних чиновників і синів крамарів...

Умови роботи (нелегально-політичної) серед військових, внаслідок

відсутності серед них колишніх робітників, були складними... Факт, котрий

вказує на зв’язок з військовими частинами. Щегольським, Грановським і

Добровольським, завдяки зв’язкам з майстернями юнкерського училища,

вдалося викрасти із арсеналу 10000 набоїв, 50 гвинтівок і 75 револьверів.

Навантажившись, вони доїхали до б. Писарєва по Бульварній вул., тут

зламалось колесо, довелося все кинути, залишити і зникнути”. У цьому ж

збірнику наведено оцінку лівої опозиції училищу, оприлюднену в газеті

РСДРП “Іскра” від 1.4.1902 р.: “У нас, завдяки ... турботі Миколи Палкіна,

засноване було юнкерське кавалерійське училище. Вихованці цього закладу

задають тон усій нашій молоді. Вплив його настільки сильний, що військова

розпущеність майбутніх кавалеристів негативно відобразилась на майбутніх

студентах і панночках. Гімназисти і реалісти намагаються випередити один

одного в непристойних витівках, у дебоширстві, пияцтві, розпусті, а