Вершники на Інгулі

освятили який, втім, лише 10.07.1905 р. у присутності головного начальника

військово-навчальних закладів, вел. кн. Костянтина Костянтиновича. 1904 р.

відбувся останній випуск юнкерських відділень, після чого змінилася форма

одягу відповідно до статусу військового училища. У зв’язку з реорганізацією

змінився статус випускників. Найкращим із тих, які закінчували навчання за І

(у середньому не менше балів: загальний – 10, зі стройової підготовки – 9, з

військових предметів –7), та ІІ розрядами, присвоювалося звання

підпоручика, за ІІІ – унтер-офіцера.

Першого року у військовому училищі вивчалися закон Божий,

російська та іноземна мови, математика, хімія, статистика, законознавство;

другого – тактика, артилерія, фортифікація, військова топографія, військова

адміністрація, іппологія. Останню деякий час викладав магістр ветеринарних

наук Грюнвальд. Військову історію в різні роки читали Генерального штабу

полковник Приходькін, полковник Куценко, штаб-ротмістр Лавров. Щоб

покращити слабку успішність юнкерів, аудиторно-лекційний метод

викладання замінили на класну систему, яка давала можливість контролю

знань і отримання елементарних знань з методики навчання солдата

майбутнім офіцером.

Як свідчать оголошення в пресі, в училищі приймалися іспити з

119