Вершники на Інгулі

Кавказу, мусульманам імперії та ін., видані в 1901 – 1912 рр. у Ташкенті й

117

Петербурзі. Вони мають дарчі написи авторів та автографи власника. Про

трагічний кінець життя генерала писали О. Солженіцин, В. Пікуль,

Б. Такман, С. Рибас. Водночас, відсутній помітний ґрунтовний науковий

інтерес до постаті О. Самсонова зарубіжних та вітчизняних істориків,

дослідників-краєзнавців. Свідчення тому, зокрема, – відсутність точних

даних про його місце народження, тривала в часі (до 2009 р.) плутанина із

місяцем (лютий чи листопад) появи на світ. Могла б, певним чином,

стимулювати дослідження кіровоградських краєзнавців передача з Москви,

принаймні, копій архівних документів з історії училища, про що на поч.

2009 р. вносили пропозиції обласній владі історики держпедуніверситету

ім. В. Винниченка. Це поки що не зроблено, а без цих джерел в Кіровограді

нові пошуки з історії ЄКЮУ – ЄКУ та життєпису його начальників, на наш

погляд, є мало перспективними.

13 лютого 2002 р. на місці поховання Самсонова, на подвір’ї

Якимівської загальноосвітньої школи Маловисківського району відкрито

пам’ятний знак з червоного граніту у вигляді хреста. Так вшановано пам’ять

генерала, очільника Єлисаветградського кавалерійського юнкерського

училища, якому доводилося воювати за інтереси корони Романових і