Вершники на Інгулі

військове поселення Нову Сербію та фортецю св. Єлисавети, водночас

вирішивши виселити з рідного краю степовиків, що означало першу

депортацію

Санкт-Петербургом

українців.

Фактично

вражаючим

звинуваченням Російській імперії, Романовим, їх мілітарній колоніальній

політиці в центрі України, на Інгулі, гадаємо, став документ, опублікований

2012 р. кіровоградським музейником К. Шляховим. Не в бою, а на

спорудженні фортеці св. Єлисавети, проти якого постійно протестував Кіш

Запорозької Січі, померла 71 людина, 230 працівників захворіли і їх змушені

були відпустити додому достроково, 855 – втекли, чим, напевне, зберегли

собі життя й здоров’я. Допрацювати до кінця сезону – 12.10.1754 р. – на цій,

не своїй, фактично виходить каторжній, будові мусили 4365 мешканців

гетьманських полків. Якщо вірити офіційній даті закладення укріплення (18

червня того року), а отже й початку його зведення, то кожну декаду ще не

12

споруджений форт забирав десять життів. Щодня додому в середньому