– Капелюх, капелюх… Чому швейцарець носиться з ним, немовби дурень з писаною торбою? – прошепотів Вишняков.
– Тобі це теж здається дивним? – спитав Неплюєв.
– Ну, ще б пак!.. А тобі?
– Так.
Помовчали, потім знов перевірили, чим займається гість: тепер Хаґ поправляв манжети на рукавах сорочки… не забуваючи час від часу торкатися капелюха!
Перевіряв, чи на місці…
– Кажу тобі, щось тут нечисто! – зітхнув Вишняков. – 3 капелюхом цим.
– Я тримаюся такої саме думки. То як, перевіримо?..
– Перевіримо. Треба б напоїти цього йолопа добряче, тоді…
– А ти знаєш, скільки йому треба за комір залити, щоб напитися?
– Відкіля ж я знаю?! Ми всього лише й бачилися, що двічі у патріаршій резиденції, а там хіба ж наллють по-людськи?!
– Твоя правда, – зітхнув Неплюєв. – Отже…
– Та чого там переживати – підпоїмо!
– Ти певен?..
– Певен! І без того видно, що в цього капітана Хаґа на плечах – сирна голова замість людської… Прид-дурок!..
– Це точно: тюхтій – він тюхтієм житиме, тюхтієм і Богові душу віддасть…
Резиденти утретє припали до шпарин у стінах і побачили, що швейцарець солодко потягнувся, потім сперся грудьми на стіл, поклав голову на руки й меланхолійно позіхнув.
І одразу ж перевірив, чи на місці капелюх.
– Звернув увагу, як по-дурному він пробовкнувся про палац де Шовлена?
– Аякже! – Неплюєв тихесенько мугикнув. – Ще й вивернутися спробував, збрехавши, буцімто чергував там.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Орлі, син Орлика» автора Литовченко Т.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 4 Зрада Каштана ХаґА“ на сторінці 13. Приємного читання.