Польовий командир

Добре проінструктований монголоїдний електорат не заходячи до

кабінок масово прилюдно ставив галочки в клітинці "так" і опускав

доленосні голоси до урни. "Твою мать", — прокоментував таку наочну

демократію Лученко і зайшов з папірцем на мить до кабінки.

На зворотному шляху Микола спитав у сусіда:

— Ти як проголосував?

— Звісно, "ні", — гмикнув Лученко. — А ти?

— І я.

— А ти, Клавко? — поцікавився баяніст.

— Я проголосувала як треба, —спокійно відповіла жінка. Ані

Лученко, ані Шульженко тоді ще не знали, як саме їй треба. Їхньою

вулицею тяглося вже два ланцюжки людей: один – на референдум,

другий — з нього, і Микола заспокоївся: люди йдуть, отже —

проголосують. Просто дисципліновані лівони з'явилися всі разом під

відкриття дільниці, а наші йтимуть цілий день...

Ніяких екзит-полів у Переяславці не було, тому до вечірніх

оповідок телеведучих про якісь результати опитування Микола

поставився з недовірою. Та на ранок оприлюднили приголомшливий

результат: республіці — бути. Явка виборців була нечувано високою —

майже вісімдесят п'ять відсотків, і більшість з тих, хто проголосував —