Полетіла б у діброву,
У зелений гай,
Полетіла б, чорноброва,
За тихий Дунай».
Тим часом, як вона співає, у садочок входить молодий хлопець в солом'яному брилі, в короткому синьому жупанку, в зелених шароварах, з торбиною за плечима і з нагаєм.
Петро. З тим днем, що сьогодня! Боже помагай!
Настуся. Тату! тату! Петро! Петро! Із Києва прийшов!
Сотник. А, видом видати, слихом слихати! Чи по волі, чи по неволі?
Петро. По волі, тату, та ще й богословом…
Сотник. Ов!
Настуся. Богословом?! Аж страшно!
Сотник. Дурна, чого ти боїшся! (Підходить до сина, хрестить його і цілує). Боже тебе благослови, моя дитино! Настусю! поведи його в покої та нагодуй, бо він ще, може, й не обідав.
Петро. Та таки й так. (Іде в світлицю з Настусею).
Сотник (сам)
І дарував же мені бог
Таке дитя, такого сина!
І богослов уже. Причина,
Причина мудрая.
(Задумується).
Чого?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кобзар» автора Шевченко Т.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СОТНИК“ на сторінці 8. Приємного читання.