Петро. А зо мною?
Настуся. І з тобою нехай собі… Е, ні, нехай повінчає!..
Петро. Та читай же, а то…
Настуся. А то що ти зробиш?
Петро. Поцілую, ось побачиш!
Настуся. Хоч як хочеш цілуй собі, а я таки не читатиму!
Петро (цілує її і примовляє). Оце тобі раз! оце тобі два!
А сотник виглядає з-за тину і входить в хату, не давши знаку.
Настуся (пручається). Годі-бо вже, годі! Незабаром батько прийде, треба справді читать.
Петро. А! тепер і читать!
Сотник (виходить з хати) Діти, годі вже вам учиться! Чи не час обідать?
Петро і Настуся мовчки ідуть у хату.
Сотник (сам)
Навчилась, нічого сказать!
Оце дитина! Ні, Настусю,
Я коло тебе заходжуся
Тепер, лебедонько, не так!
Поки сто раз не поцілує,
Й читать не хоче! А бурсак!
Собачий сину, знаєш смак.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кобзар» автора Шевченко Т.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СОТНИК“ на сторінці 12. Приємного читання.