Розділ «ДІЯ ЧЕТВЕРТА»

Баси підхо­дять до них і про­сять під руч­ку.

Проня (до Го­лох­вос­то­го). Ах, не го­воріть мінє та­ко­го, бо я как огонь за­шарєюсь…

Голохвостий. Што ж дєлать, моя до­ро­гая нєвєста, пу­ко­лько, ког­да ето свєто­воє дєло; да у ме­ня прос­то серд­це не ви­дер­жить етой про­во­лоч­ки, єй-бо­гу, мо­жет лус­нуть! Ког­да б пос­коріше уже еті ца­ра­монії.

Проня. Да ужасть как дол­го! Я по­зо­ву ро­ди­телів за­раз. (Іде до пе­карні).

Ті ж і гості. Ввіхо­дять по­важні міща­не й міщан­ки.

Гості. З неділею свя­тою будьте здо­рові ї з чес­ним весіл­лям! Дай бо­же щас­тя сьому до­мові!

Міщанки. А де ж ха­зяї? Не вид­ко…

Другі. Ото, пев­но, же­них з квіткою.

Міщанки. Тай­у ку­це ж уб­рав­ся!

Другі. А нічо­го, з се­бе гар­ний!

Міщанки. Тільки ху­дий, нічо­го й в ру­ках по­дер­жа­ти!

Голохвостий упа­да ко­ло под­руг.

Т і ж і старі Сірки, за ни­ми Про­ня й Хим­ка.

Сірко йде по­пе­ре­ду, за ним Яв­докія Пи­липівна з хлібом з сіллю, Про­ня, пох­ню­пив­ши очі; за нею у две­рях становиться­ Хим­ка.

Прокіп Сви­ри­до­вич (до Го­лох­вос­то­го, обніма­ючи). От те­пер ви вже наш: те­пер нас ніхто не роз­лу­чить! Будьте ж щас­ливі в новій жизні!

Голохвостий цілує ру­ку Яв­докії Пи­липівні.

Явдокія Пи­липівна. Дай бо­же вам уся­ко­го щас­тя й здо­ров'я! Любіть мою доч­ку: од­на тільки й є!

Прокіп Сви­ри­до­вич (бе­ре Про­ню). От пе­ре­даю вам їх з рук на ру­ки, любіть і жа­луй­те! (Цілує Про­ню). Пош­ли вам бо­же вся­ко­го бла­го­по­лучія; а ви нас, доч­ко, у щасті не за­бу­вайте і ви­ба­чай­те вже, що ми прості!

Явдокія Пи­липівна (цілує Про­ню і пла­че). Ніхто не знає, од­на ма­ти знає, як тяж­ко ви­да­ва­ти заміж од­ним од­ну доч­ку. Бу­ла, жи­ла в хаті, а завт­ра ні до ко­го й сло­ва бу­де про­мо­вити!

Проня. Ма­мо! Годі! Ко­ли б уже швид­че!