Секлита. Га! Злодіяцьке весілля? Хотіли вкрасти мого зятя, жениха моєї Галі, та не вкрадете! Я вам докажу, що не вкрадете!
Сірки. Сестро, опам'ятайся, чи ти при собі?!
Проня. Що це за шкандаль! Якого жениха?
Секлита. Я при умі: Секлиту Лимариху не обійдете! Я за своє дитя встою, встою! Не пущу до вінця! Стійте, не підете! Не пущу, хоч лусну!
Марта. Не пускайте, кумо, не пускайте!
Прокіп Свиридович. Бога ради не кричіть: дивіться, скільки по вікнах людей!
Явдокія Пилипівна. Сестро! Секлито Пилиповно! Не роби сорому нам, прошу тебе! Чим же ми винні?
Секлита (кричить). Не винні? Одбили жениха у моєї дитини? Я на всі Кожум'яки кричатиму: розбій, розбій!
Проня. Ой, шкандаль! Шкандаль!
Коло вікон ціле стовпище, одне на одного лізе, ґвалт, крик: «Ой, не душіть!», «Пустіть хоч руку!», «Шибка, шибка!» Врешті верхня шибка луснула і брязнула на долівку.
Меронія, Марта, Устя то до вікон шепчуть усім, то до Секлити; вони дуже раді бешкету.
Прокіп Свиридович і Явдокія Пилипівна. Зачиняйте вікна, одгоньте людей!
Голохвостий. Що ж це, впустили якусь самашедшу!
Секлита. Я самашедша? Ти мене самашедшою зробив!
Проня. Вона п'яна! Залила очі та й лізе!
Явдокія Пилипівна. Голубко, сестро, не безчесть нас, не губи нашої Проні! Одна ж тільки! (Плаче).
Секлита. Сестро! В тебе дочка і в мене дочка! Нехай я буду й сяка й така, і проста, і ликом шита, а все-таки я мати своїй Галі! Не дам знущатись над моєю дитиною і запанілим поганцям! (До Голохвостого). Нащо ти дурив моє дитя, нащо топтав до неї стежку? Нащо залицявся, коли ти не думав її брати?
Проня. Свириде Петровичу, що вона каже?
Прокіп Свиридович і Явдокія Пилипівна. Як же це, Свириде Петровичу?
Голохвостий. Брехня, брехня! Я вам не позволю публіковать меня! Я вам! я… я…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «За двома зайцями» автора Старицький М.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ДІЯ ЧЕТВЕРТА“ на сторінці 12. Приємного читання.