Розділ «Частина І Попівна з Рогатина»

– Добре. Якщо валіде бажає мене побачити, я прийду до неї… А тепер піди й довідайся нарешті, хто це там розспівався?!

– Слухаюся, мій пане!

І хадім-агасі миттю зник, немовби й не було його тут зовсім.

Невідомо, чи довідався кізляр-ага щось про таємничу порушницю палацового спокою. У всякому разі, Ясмін нічого не доповів своєму володареві ні в той вечір, ні наступного дня, ані через день. А Сулейман згодом забув про подію, поринувши в безодню світських справ…

Попереду на султана очікувало прекрасне майбутнє… але чи знайдеться у всій великій імперії людина, яка розділить з правителем радість відновлення?

Глава 8

Марися

Стамбул, Османська імперія, січень 1521 року.

Султан збирався до валіде. Мармуровий столик був завалений коштовностями, принесеними зі скарбниці. Поруч на розкішному перському килимі лежали різноманітні дорогі тканини: шовк, оксамит, парча, ситець, батист, маркізет…

Побувавши в хамамі[32], Сулейман облачався в чистий шовковий одяг, насамперед вибравши світлу довгу сорочку. Мати так полюбляє шовк, подумав він і вирішив зайнятися подарунками, гідними самої валіде. Підійшов до стосу рулонів найтоншої тканини, провів рукою по поверхні одного з них: незвичайне враження ласкавої прохолоди!.. Султан відібрав кілька відрізів шовку, один рулон білого як сніг маркізету, пару рулонів квітчастого ситцю й відріз м’якого темно-синього оксамиту.

Перейшовши до мармурового столика, схилився над прикрасами. Взявши в руки нитку білих морських перлів, задумався, а чи варто дарувати це матері? Приймаючи від нього перли (хай навіть небачено чудові), вона завжди сумно повторює: «Це до сліз»… Ні, краще вибрати щось інше! Мабуть, от цей перстень із великим рубіном… і оці рубінові сережки! Камені тут менші, зате які ж вони прекрасні – так і виграють на сонці.

І цю витончену скриньку з оніксу теж варто прихопити, і нефритовий гребінь, привезений з далекого Китаю. І оцей масивний золотий браслет чудово прикрасить її витончену руку… Жінка – вона завжди настільки прекрасна в золоті! Сулейман мимоволі замилувався коштовністю, потім недбало кинув у скриньку ще десяток дрібничок, які матінка неодмінно подарує своїм улюбленицям-служницям.

Нарешті покликав кізляр-агу:

– Ясміне!

Євнух виріс миттєво, начебто з-під землі:

– О володарю, ваша матінка вже зачекалася. Вона так нудьгувала без вас!..

– Ясміне, я знаю, що велика валіде нудьгувала, але я усе ще занадто мало зробив для держави!.. Тепер же поклич слуг і служниць: відправляємося негайно.

Чорношкірі раби миттю наповнили кімнату, зібрали визначені господарем подарунки й пішли до тронної зали гарему на зустріч із великою валіде-султан.

Сулейман глибоко шанував матір, як і наказували традиції. Він думав, що ж скаже при зустрічі – адже вже чотири місяці уникав її товариства. А ця літня жінка така самотня у своєму гаремному світі!..

Проходячи широкими коридорами, володар помітив молоду блакитнооку дівчину й широко посміхнувся їй. Яскравий рум’янець покрив щоки красуні, вона вся затріпотіла й поспішила скоріше піти геть. Гарний знак, відзначив про себе султан. Дівчина свіжа, немов пуп’янок троянди…