TextBook Бунчужний дзенькнув острогами, чітко повернувся й вийшов.
– Тоді будемо вас просити, пане Лец-Отаманів, – сказав полковник. – І треба їхати зараз, а то можете нікого не застати.
Лец-Отаманів вдавано скривився, але тут уже всі заговорили в один голос, що має їхати тільки він, і то негайно.
– Я піду розпорядитись, щоб засідлали коня, – сказав Рекало.
– Треба їхати саньми. Може, командира їхнього доведеться підвезти.
Схвильований Лец-Отаманів, навіть не постукавши, вбіг у своє купе.
– Я зараз їду до містечка, Ніно Георгіївно. Хочете?
Ніна Георгіївна зраділа і навіть не образилась, коли Лец-Отаманів боляче стиснув їй руку.
– Збирайтесь!
– Я готова.
Дійсно, вона була вже одягнута, а на канапі стояли її чемодани.
– Тобі кучер потрібен, Лец? – запитав із коридора Рекало.
Лец-Отаманів по-змовницькому глянув на Ніну Георгіївну й відказав:
– Не треба.
Ніна Георгіївна здивувалась:
– У глупу ніч?
– Тому саме, – а в коридор ще раз гукнув: – Не треба!
– Вигадуєш!
– Не треба!
– Ну, як знаєш. Кінь уже запряжений.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Без козиря (збірник) [Серія:"Історія України в романах"]» автора Панч П.Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Голубі ешелони Повість“ на сторінці 63. Приємного читання.