– Коли?
– Гараська в шахті бачив.
– А другого?
– Ну чого ти в'їдаєшся до хлопця? Ну забіг до нього увечері на хвилинку Митько Куций, так хіба вже йому не можна і з товаришами водитися?
– А ти доглядай там горшків. Коли він забігав?
Ілько вже зовсім розбуркався і сів на своїй постелі:
– Як тільки я в хату повернувся, і він прийшов.
Митько Куций, як казав Ілько, був недовго і жалкував, що не застав батька вдома.
– Я йому сказав, що ви пішли, мабуть, до Убогого, так він і побіг за вами.
У Байди враз упав голос. Тепер уже не було сумніву, що в бур'яні на нього в останню хвилину дивилися очі Митька Куцого. Щоб на всякий випадок відвести від себе слід, Байда тут же придумав маневр:
– І мені він потрібний. Зайдеш скажеш йому.
– Не піду!
– А це що за новості?
– Погиркались учора, – вставила Харита.
– А чого ж він однаково дружить що зі мною, що з Гекалом із варти. Якого приятеля знайшов!
Коли б Байда почув це від Ілька не в таку хвилину, він, певне, зрадів би, але зараз тільки ще більше розгнівався:
– А ти раніше не бачив, що воно за стерво собаче, той Куций? Зараз же мені збігай!
Ілько, насупившись, посьорбав кулешику і гримнув дверима. Гордій Байда, перед тим як покинути хату, мусив знати, на яку ступити, щоб не накликати на себе підозри. Те, що він вранці посилав до Митька Куцого сина, послужить йому, коли що, для виправдання. Ілько ж принесе і всі чутки, якщо труп уже знайшла варта. «Та кому в голову прийде, щоб я завівся з хлопцем? Це ж не з п'яних очей», – розраджував себе Байда, вкриваючись холодним потом. Він поліз до кишені за хусткою і пополотнів: хустку він посіяв десь на пустирі, затикаючи нею рота задавленому.
Це була та ниточка, якої він більше за все боявся. Волосся на голові здибилось, і вся кров ураз ніби зупинилась у жилах. Знервований вкрай, він уже борсався, як муха в павутинні. Не надумавши втекти зразу куди-небудь, він розумів, що тепер уже про це нема чого й думати, проте почав хутко збиратися. У вікно заглядав уже сірий ранок, і на шибки сідали білі сніжинки.
Падав перший сніг.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Без козиря (збірник) [Серія:"Історія України в романах"]» автора Панч П.Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Облога ночі Роман“ на сторінці 71. Приємного читання.