Розділ «Облога ночі Роман»

– Киньте, хлопці! – вже сердито сказав машиніст.

У цей час із тендера зліз вимазаний у сажу кочегар, молодий ще хлопець. Один із козаків витріщив очі:

– Чекай, браток, де я тебе бачив?

– На паровозі! – відказав кочегар, зиркнувши на козаків спідлоба.

– Ти на шахті, на четвертому номері, працював?

Кочегар зблід. Певне, не без підстав він залишив шахту, а тому й буркнув:

– Не знаю, про яку ти шахту кажеш, – і взявся кидати вугілля в пічку.

– Бач, Василю, – не вгамовувався козак, – і тут, виявляється, свої люди. Так от що, папашо, ми зійшли на паровоз, щоб ви на п'ятому кілометрі зупинили поїзд. Чого ви дивуєтесь? Там ремонтують колію, треба попереду перевірити, а то знаємо, що тут у вас за народ.

– Мене ніхто не попереджав.

– Так ми ж попереджаємо і навіть просимо. – І козаки навели в голову машиніста карабіни. – Там лісок, а нам треба саме там злізти. – Козак зиркнув на кочегара. – Зрозумів, товаришу?

Машиніст глянув на кочегара уже тривожно, той облишив кидати вугілля і стояв біліший за стінку. Хіба він не бачив, як козаки виводили в ліс небажаних і розстрілювали. Кочегар потайки заперечливо закрутив головою.

– Я на себе не можу взяти відповідальності, – сказав машиніст.

– Кинь, товаришу!

– Який я тобі товариш? – обурився враз машиніст. Від хвилювання в нього тремтіли руки.

– Пробачте, папашо, ви, звичайно, старіші за нас обох, але я хочу вас заспокоїти: відповідальність цілком ляже на нашого командира. Це ж він послав нас.

У передсвітанковій імлі показались на колії постаті.

Вони старанно вимахували ломами й кирками.

– Ні чорта не розумію, – сказав машиніст, зовсім розгубившись.

– А що ж тут розуміти? Партизани попсували путя, а нам треба поспішати. От і лагодять. Ви, папашо, так зупиніться, щоб якраз біля ремонтної бригади. А коли захочете не послухатись, то як це не прикро, а більше вам рясту не топтати. І ти, як тебе? Згадав, Григоре, дивись мені. Ще зустрінемось! Може, й на тій самій шахті.

Останні слова уже зовсім збили з пантелику і кочегара, і машиніста. Тепер вони вже бачили, що йшлося не про те, щоб зняти з паровоза кочегара. Машиніст, чортихнувшись, махнув рукою і взявся за важіль.