Розділ «Облога ночі Роман»

Що далі він читав, то частіше кивав головою. А прочитавши сатиру «Юродивий», Байда стукнув кулаком по столу:

– От, сучий син, Варивода!

– А я що чула, – сказала Харита, рада, що до неї так щиро заговорив Гордій. – Уже тепер усіх нас охрестять у самостійників. Оця Петлюра ніби хоче зовсім відділити нас од Росії, і тоді не можна вже буде й балакати по-нашому, а тільки так, як у книжках друкують.

– Я собі балакаю, як умію. Нехай Вариводи «позаякають».

– А землю будуть давати?

Ілько тут же біля каганця лагодив матері черевики і на останні її слова чмихнув.

– Чого ти смієшся?

– Та то я… Вчора верблюд цей, Пантелеймон Петрович, вичитував з газети, що Петлюра відбирає землю від усіх поміщиків, а Вася Моренко й спитав: «Чого ж не забирають землі у пана Семиренка?» – «Бо то, – каже, – наш пан, український».

До хати зайшов Гриць Духота. Він помітно схуд: троє дітей і дружина так само, як він, не мали тепер де заробити і по черзі ходили на села вимінювати на останнє шмаття борошно. Але в очах Духоти не згасали іскорки, які надавали іншим сили.

Заставши всіх біля каганця над «Кобзарем», Духота вдоволено посміхнувся:

– От добре – учітеся, читайте, як сказав Тарас Григорович. – Привітавшись з усіма за руку, він затримав Хариту і передав їй маленький клуночок.

– Та що ти, Грицю, – не бажаючи брати, відказала Харита, – вам же й самим нема що їсти!

Духота відповів їй щось пошепки, поклав клуночок на ослін і звернувся вже до Гордія:

– Що ви там вичитали цікавого?

– Шпичку в ніс Вариводі вичитав. Чув? Нову владу проповідує. Петлюру вже вигадав замість гетьмана. І все віршиками, віршиками підбива. Я теж знайшов, чим його припечатати. Теж про владу, яка людом торгує.

– Треба вам Леніна почитати. Я дам таку книжечку, там ясно сказано, що зараз можлива й потрібна одна влада: робітничо-селянська влада більшовиків.

– А Варивода плеще, чув оце, що й Петлюра проти панів.

– А ви б йому сказали: «Бреши, та знай міру». Петлюрівська армія повна царських офіцерів. А з кого раніше виходили офіцери?

– З кого ж, як не з поміщиків.

– Так чого ж вони будуть іти проти себе? Тільки іншим прапором прикрились, та й усе.