TextBook – Не дурникуй. У місті, в канцелярії?
– А ти… просто звідти, з Пітера?
– Кажу ж, не пащекуй. Розказуй!
– А що розказувати… Розпитай когось значнішого та мудрішого. – Харитон хотів вернутися до гурту, але я схопив його за руку.
– Мені вистачить і твоєї мудрості. Та не тремти. Я не бандит і не колодник утеклий, – заспокоював Харитона. – Занедужав у дорозі, й мене покинули. А оце вернувся. Хто тепер за старшого в канцелярії?
– Ну… Володкевич, реєнт, взятий під арешт… І інших багато. Пан бунчужний генеральний, полковник миргородський… Кажу ж – багато. Двори їхні опечатані, і варту поставлено. Варта й у дворах судді та писаря… – Харитон злякано озирався. – Піду я…
– Встигнеш. А править хто?
– Три управителі настановлено… Гречаний Федір за найстаршого…
– Це той – п'яниця? Що прогайнував жінчине придане?
– Ну… Гречаний… Не знаю я нічого про придане. А з ним Левенець і Мануйлович… Соправителі…
– І Вельямінов?
– Так… Бригадир над ними…
– Ще які новини? – допинався я.
– Горла залили двом грошоробам розпеченим сріблом… Упіймалися…
– Грошороби – пусте. В канцелярії, в місті що?…
Харитон зітхнув і раптом мовив зовсім інакше:
– Скрізь солдати, варта… Тільки що – ведуть до фортеці. Ведуть багато, випускають мало… Так що, Іване, якщо ти звідкілясь утік чи ще щось там таке… чутка тут ходила… То втікай. По всіх канцеляристах вивід чинили… І декого причинили… У нашій канцелярії забрали два Валкевичеві сундучки… І твій. – Харитон переступав з ноги на ногу. – Може, ти хочеш їсти? У погребі холодець, пироги з м'ясом.
– Я полізу, а ти мене причиниш… – пожартував.
– Та що ти… Їй-богу…
– Мене ні за що причиняти. Ти й далі топиш грубки в канцелярії?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гетьманський скарб [Серія:"Історія України в романах"]» автора Мушкетик Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина V Смерть і безсмертя“ на сторінці 31. Приємного читання.