TextBook – Подейкують, Софія-Фредеріка-Августа зухвала й нестримана…
– Та й у Петра Федоровича характер не цукровий…
– Вона до того ж віри чи то католицької, чи лютеранської…
– Набагато важливіше, що вона розумна й цілеспрямована. А віру принцеса змінить, якщо виникне необхідність. Ви, матінко, перед нею тільки мету поставте й результатів чекайте. От скажіть, яка у вас мета?
– Ну, мета… Що вам до мети, графе?
– Наскільки я розумію, Петрові Федоровичу потрібна дружина, що народила б спадкоємця російського престолу. Спадкоємця чоловічої статі й царської крові – так?
– Вірно, графе, цілком правильно.
– Ну от, мета є! Не впорається із цим Софія-Фреде-ріка-Августа? Що ж, відішлете її з ганьбою назад, і ніхто вам на це нічого заперечити не насмілиться! А захоче залишитися – то дівчина досить розумна й зробить усе, щоб сподобатися й чоловікові своєму Петрові Федоровичу, і Вашій Імператорській Величності!
Імператриця замислилася над почутим, а граф лише посміхнувся:
– Насправді, матінко, ще до нинішньої розмови ви все це найретельнішим чином зважили – тільки несвідомо. А усвідомили от прямо зараз. А якби не усвідомлювали, то просто прибрали б портрет Софії-Фредеріки-Августи, тим би все й завершилося.
Єлизавета Петрівна вкотре вразилася вмінню Сен-Жермена читати в чужих душах, однак вголос мовила наступне:
– Ви, графе, відмінний шахрай, але надзвичайно приємний співрозмовник. На сьогодні прощавайте, – вона піднялася, підвівся й граф. – Отже, аудієнцію закінчено, з вами говорити приємно, однак я стомилася й маю потребу відпочити. Ви мені дуже допомогли розібратися в собі… і в інших важливих речах, але!..
Імператриця помовчала й запитала:
– До речі, графе, буваючи в наших землях, ви колись брали участь у полюванні на вовків?
– Ні, Ваша Імператорська Величність, я жодного разу не мав честі брати участь у подібній розвазі.
– Що ж, доведеться виправити настільки прикру помилку: за тиждень я накажу влаштувати зимові лови цих хижаків – тоді побачите, як ми розважаємося. На той час, сподіваюся, ви зумієте вилікувати смарагд у моєму персні. Отоді й почуєте мою думку щодо можливості одруження Петра Федоровича й Софії-Фредеріки-Августи Анхальт-Цербстськой. Ви мене зрозуміли?
Сен-Жермен мовчки вклонився.
* * *Як і було обіцяно, через тиждень граф узяв участь у зимовому полюванні на вовків, по завершенні якого Ті Імператорська Величність повідомила своє рішення: ясновидцеві належить негайно відправитися в європейський вояж: з метою пошуку нареченої для Великого князя Петра Федоровича, звернувши особливу увагу на пруссько-литовські князівства (на які настільки переконливо вказали зірки).
Єлизавета Петрівна покладалася на думку Сен-Жермена тому, що як сват саме граф здавався найбільш безстороннім і водночас досить досвідченим.
На початку осені наступного, 1743 року, Сен-Жермен повідомив імператриці свою думку: більш підходящої нареченої, ніж Софія-Фредеріка-Августа, у всій Європі знайти не вдалося! Так остаточно визначилося майбутнє не тільки трону Російської імперії, але й України, що входила до її складу: ставши імператрицею Катериною II, саме принцеса Анхальт-Цербстська послідовно ліквідувала гетьманство, наказала знищити Запорозьку Січ і закріпачити голоту…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Пустоцвіт [Серія:"Історія України в романах"]» автора Литовченко Т.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 6 Візит чаклуна“ на сторінці 9. Приємного читання.