Розділ «Коментарі»

Цвіт яблуні

Дата і місце написання: 10 листопада 1902 р., м. Чернігів.

Уперше надруковано у виданні: На вічну пам 'ять Котляревському. Літературний збірник. К., 1904, стор. 125—131.

Суперечливість між батьківським і письменницьким «я» є однією з провідних у творі. Вона слугує основною прихованою пружиною розвитку внутрішньої дії в етюді. Суперечливість не знаходить розв'язання, оскільки М. Коцюбинський більше прагне просто розкрити складність духовного світу героя-інтелігента, використовуючи для цього зображення критичної хвилини його життя.

Не можна не сказати й про достовірність зображення складних внутрішніх процесів. Так, дослідники вже відзначали, що М. Коцюбинський використав тему психологічного роздвоєння художника, яка вже не раз розроблялась у світовій літературі, зокрема Е. Золя («Творчість», 1886), Мопассаном («На воді», 1888), Е. Гонкуром («Фостен», 1882), А. Чеховим («Чайка», 1896), О. Маковеєм («Самота», 1896), Н. Кобринською («Дума», 1898). Водночас М. Коцюбинський створює оригінальний високохудожній твір, позначений глибиною і точністю спостережень.

Психологічна точність зображення наявна і в, здавалось би, нелогічних переходах від одного плану думок до другого. «Перескакування» від гострого болю, переживань, що викликані виглядом тяжкохворої дитини, можна пояснити з точки зору тієї ж теорії домінанти. Домінуюче відчуття болю героя, поступово зростаючи, змінюється роботою свідомості в іншому напрямі. Ось як подібне явище описав О. О. Ухтомський – автор теорії домінанти: «…підкріплення домінанти сторонніми імпульсами, що відіграє таку суттєву роль у її характеристиці, само по собі може підготувати її гальмування, тобто покласти їй кінець». Саме ця закономірність визначає зчеплення деталей різних планів в етюді, коли домінантне почуття то відступає, то знову виходить на перший план.

Якщо ж говорити про глибину показу роздвоєння особистості в розглядуваному творі, то вона відрізняється, скажімо, від таких творів, як «Ніс» М. Гоголя, «Двійник» Ф. Достоєвського. Обидва письменники зображують граничний випадок, так би мовити, патологічне роздвоєння. Відповідні віддвоєні образи в них повністю персоніфіковані й живуть власним життям. М. Коцюбинський же торкається передусім роздвоєння свідомості і самосвідомості, тобто суперечливості, реально існуючої в психіці кожної нормальної людини.

Таким чином, відштовхуючись від зображення психологічного процесу в розвитку характеру, М. Коцюбинський в етюді «Цвіт яблуні» йде далі, відкриваючи найглибші шари внутрішнього світу людини, який він показує в реальній суперечливості й русі. Одним з найважливіших засобів вираження цієї діалектики свідомості й самосвідомості, як і в попередніх творах, є система художніх деталей. Проте тут М. Коцюбинський виступає чималою мірою новатором. Якщо до нього переважно розроблялись системи предметних деталей (пор., наприклад, «Спати хочеться», «Людина у футлярі», «Дама з собачкою» А. Чехова; «Борислав сміється» І. Франка; «Виводили з села», «Камінний хрест» В. Стефаника), то він «освоює» новий вид художніх деталей – мікрообрази ідеальної сфери людини (наприклад, «пам'ять, той нерозлучний секретар мій»). У процесі складної організації всієї системи мікрообразів письменникові вдається надати їм особливого символічного значення, що виражає різні сторони людського «я».

Він іде!

Дата і місце написання: 25 серпня 1906 p., Чернігів.

Уперше надруковано в журналі «Літературно-науковий вісник», 1906, т. 36, кн. 10, стор. 170—178.

Про працю над цим твором М. Коцюбинський писав В. Гнатюкові в листі від 6 вересня 1906 р.: «…Сими днями почав невелику новелу, швидко скінчу і вишлю Вам. Мені вже сором їсть очі перед Вами та «Л[ітературно]-н[ауковим] вісником». Може, на кінці того тижня дістанете новелку». 12 вересня 1906 p. M. Коцюбинський повідомляв В. Гнатюка: «Посилаю Вам (рекомендованим) свій образок «Він йде!» Якщо знайдете його можливим – помістіть у «Літературно]-н[ауковому] в[існику]». Не гнівайтесь, що даю Вам таку дрібницю. Може, колись пришлю більш вдатну».

Твір є відгуком на події, які мали місце в Чернігові 1905 р. Два дні тривав чорносотенний погром.

«5 листопада (22 жовтня) був похмурий день, накрапав дощик, було грязько й сиро. Ми всі були на головній (Богоявленській) вулиці, спостерігаючи величезні маси селян, що прибули до Чернігова, між якими шмигали в'юнкі фігури чорносотенців, підготовляючи юрбу до рішучих дій. Всі чекали умовного сигналу. І ось з'явилась процесія з хрестами і корогвами, яка прямувала від губернаторського будинку до базарної площі» (Черлюнчакевич М. Социал-демократическая организация 1904—1906 гг. на Черниговщине // «Летопись революции». 1925. № 4. С. 18).

До речі, під час погрому Μ. Черлюнчакевич був поранений, про що писав М. Коцюбинський у листі до М. Чернявського від 18 листопада 1905 р.: «На погромі справді побито і зранено Чер[люнчаке]вича».

Сміх

Дата і місце написання: 7лютого 1906 р., м. Чернігів.

Уперше надруковано в журналі «Нова громада», 1906, кн. 2, стор. 29—40.

В дорозі

Дата і місце написання: 1 вересня 1907р., м. Чернігів.