Розділ «Прекрасна Емма Зунц»

ах! – сказав я і зомлів

Емма взяла мене на руки занесла в хату поклала на ліжко і стала хухати доки не розхухала і тоді я ожив поклав руку їй на кіндзярку й почув як палає вона любов'ю до мене

вітер звіяв пелюстки рожі зі столу і вкрив нас мов снігом і ми пірнули в рожевий сніг

я кохав її буряно я кохав її електрично з кожним кохом я малів і малів перетворюючись на нікудишнього слимачка коли цукор показав третю я вже був як пелюстка рожі вона плюнула на мене і приклеїла собі до кіндзярки тепер кожен до кого постукає Емма Зунц зазирнувши у шпарку бачить мене розіп'ятого на кіндзярку

а на мені розіп'ятого себе а на собі розіп'ятого тебе а на тобі розіп'ятого його

але від цього мені легше не стало

Повстання

віднині я тебе називатиму Трафердокль – сказала Емма

я зітхнув але в небі пролітали справжні трафердоклі і я помахав

їм ніжкою – мені стало легше на душі

гострі стебла – чорна роса – імла поміж пальців – падання зірок повстань – прокипіла роса – доки будемо терпіти ці

знущання

повстаньте гнані прісноводні! – заспівав я і озброївшись ножицями кинувся на Емму

спочатку я обтяв їй те потім обтяв тамте далі втяв хі-хі-хі а тоді ще й ой не можу ой здохну від реготу а ще ще одним словом і це теж

як же вона звивалася зойкала конала

умри нещасна! – здушив я її за

і вона вмерла

перетворившись на веселий струмок

ну й дурень – сказав Клунц запхавши череп'яну голову у вікно – адже завтра коли вона оживе тобі не виблагати милосердя Емма така люта у своєму гніві така люта як сама смерть

я поблід страх скував мої члени я кинувся у веселий струмок Емминих рештків і розчинився до решти