Нарешті дівчатка змилосердилися і вирятували своїх карликів.
Емма саме принесла велике корито з драглями, і карлики, весело скочивши у нього, почали ковзатися.
– Познайомся, – сказала Емма, – це Люся, а це Сюся, а це їхні чоловіки, а вони сестри.
– Прдужеємно, – сказали сестри.
– Мені теж, – відказав я.
– А ось і торт! – засміялися сестри і заплескали в долоні.
То був не торт, а тортисько, але, коли Емма поставила його на стіл, то я побачив, що це якийсь супертортуальний тортище з тортендикулярними тортруаціями тортуризму навзнак.
Торт становив собою яскравий луг чурліанів, над якими пурхали фламайрики; цей луг манив нас до себе і кликав запахом і цвітом, і ми, не втримавшись, узялися за руки й вибігли на луг.
З-під ніг цвиркав крем, бо то були мочари, але все одно було розкішно, і ми вчотирьох катулялися в заростях чурліанів, аж задихаючись від їхньої тортівної духмяності.
Під час тих несамовитих ігор порвалася «ПРАВДА» і щез безслідно «орган» – тепер і Емма стала зовсім гола, як помідор.
Нам було так радісно і весело, що ми й не помітили двох похмурих карликів, які спостерігали за нашими забавами осудливими поглядами, а, помітивши їх, ми стали шпурляти в них кремом так, що їхні поважні чорні костюми з золотими пупцлями в темно-сині ганцлі на штруцлях перетворилися на якесь дрантя з кремовими френзлями в білі клюксклі на фарфоцлях.
Це було так смішно, що ми аж заливалися, а Сюся зробила сюсю.
Що сталося з карликами – жах якийсь! Вони похапали лопати і почали нас закопувати, спочатку нас закопували пашкалатом, щоб ми зав'язли, а потім драглями, я вже зверху полили густою струдльою і присипали прухом.
Так ми були поховані в торті і тільки через десять тисяч років якийсь молодий фламайрик, що на ту пору досяг належного рівня цивілізації внаслідок еволюції виявив нас, але не здогадуючись про надзвичайну наукову вартість свого відкриття, спокійно намастив нас на кавалок скракля і зжував, запиваючи струдльою. Емма, яку він намащував останньою, намагалася пояснити всю безглуздість його вчинку, але той, очевидно, сприймаючи голос за шелест газети, навіть не спробував прислухатися.
Намастив спочатку її пишні стегна, далі круглий і м'який живіт, потім тугі й солодкі перса, а коли намащував голову, Емма сказала: – Щоб ти вдавився, бевзю!
І той фламайрик таки дійсно закашлявся, зашмаркався, захльоркався і здох.
Нам, щоправда, легше від цього не стало.
Торт-2
Цього бенкету я не забуду ніколи. Особливо торта. Його винесло вісім дебелих кухарів, чиї товсті мордяки набрякли кров'ю від надлюдських зусиль, а ноги вгиналися, їхні очі виблискували потойбічним сяєвом, а на вустах кривлялася усмішка, що була звернена не назовні до гостей, а всередину, в самих себе, і це дуже дико виглядало.
Кухарі виклали торта на стіл і вийшли. Тільки тепер усі побачили, що його оздобили під зимовий цвинтар. Посередині стирчала стара облуплена каплиця з побитими вітражами вікон, з полущеною черепицею, а довкола височіли чорні скелети дерев з гніздами вороння, куделями омели та незліченні кущі. Поміж дерев і кущів прозирали перехняблені хрести. Це, вочевидь, був дуже старий цвинтар.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ги-Ги-и» автора Винничук Ю.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Прекрасна Емма Зунц“ на сторінці 16. Приємного читання.