Розділ «Четвертий вимір»

Dahin die welke Brust sich drängt —

Ihr quellt, ihr tränkt, und schmacht ich so vergebens?[19]

He чуєте тут відчаю Фауста через те, що не може проникнути в глибину природи, до центру всесвіту?

– Для мене ваші сентенції недоступні і вони здаються мені помилковими. – Шенгер підвівся. – Проте подивляю вашу здатність і бажання мислити.

– Підождіть, – зупинив його Гулак, – тепер я хочу запитати вас. Ви вірите в кінець нашої планети?

– Усе відживає свій вік… 1572 року Тихо Браге побачив велику зорю, якої нині вже немає. Її й тоді не було – лише світло. Все має свій кінець…

– Ваша правда. Тільки знайте і не сумнівайтесь у тому, що скажу: наша планета загине аж тоді, коли вона зможе передати свій досвід іншим живим планетам, тобто коли спрацює на неї четвертий вимір – глибина всесвіту. Згадайте слова французького філософа минулого століття Сен-Мартена з його колись знаменитої книги «Des erreurs et de la verite»[20]: «Світ наш побудований на трьох вимірах, тому підлягає знищенню. Якби він був побудований на чотирьох – був би вічний». Як бачите, поняття, про яке дискутуємо, мислителі усвідомлювали давно, а тепер воно стало на порозі сучасної науки. Нам дані для відчуттів не самі сутності, які існують поза нами, а тільки їх проекції у трьох вимірах…

– Блаженні віруючі, – усміхнувся Шенгер. – Тільки здається мені, що ви витаєте у світі ідей, а не практики. До речі, все своє життя.

– Пане Шенгер, – підвівся Навроцький, – а ви ніколи не замислювалися над тим, що, крім свинячої шкури, людині потрібні ще й ідеї?

Шенгер спалахнув і підхопився. Коли Гулак, провівши гостя, повернувся знічений та зніяковілий, Олександр сказав, наливаючи у свою чашку рому:

– Огидний практицизм… Та годі. Тому, хто не осягнув науки добра, всяка інша наука завдає лише шкоди. Ти не будеш пити? То будь здоров… А тепер я тобі скажу, що таке твій четвертий вимір.

Гулак сів навпроти Навроцького, та був неуважний, весь час без потреби поправляв окуляри, певне, продумував свою розмову з Шенгером, переживав: а може, Роберт Карлович має рацію – справді, яка практична доцільність його праці про четвертий вимір? Розвинув теорію Лобачевського, перший в Росії відстояв добре ім'я ученого, ступив малий крок вперед у галузі чистої математики? А далі? Хіба є у нього доволі знань і снаги продовжувати дослідження? А коли ні, то ця його праця забудеться, загубиться, не принісши користі ні науці, ні філософії. Певне, мав рацію Шенгер…

Навроцький налив собі ще рому, взяв з тарілки гроно винограду і смачно, губами, пообривав жовто-прозорі ягоди; Гулак скрушно подумав, що Сашко надто звик до міцних напоїв, та, глянувши на брата, заспокоївся – обличчя Навроцького пашіло здоров'ям. Усього на рік молодший від Гулака, він виглядав порівняно з ним парубком… Миколі Івановичу стало затишно й безпечно.

– Шенгер не має рації, заспокойся. – Навроцький знав, які тепер сумніви тривожать Гулака. – Маєш рацію ти… Біс тебе знає, як те все вміщається в твоїй голові… Тільки вибач за мою відвертість: ти, пишучи своє дослідження, найменше думав про математику…

– Які дурниці! – спалахнув Гулак, наче його спіймали на гарячому.

– Не кип'ятись… Від мене, Миколо, ніколи ти не чув неправди… Я навіть признавався тобі, скільки в мене було жінок. Ну гаразд, я знаю, що ти цнотливий. До речі, Терези не бачу… Прийде? Досі дивуюся, як ти зумів одхопити таку красуню… Так-от: ти, озираючись і боязко, але з твоєю впертістю через нейтральну науку проштовхуєш ідеї нашого Братства. Слов'янські… Це добре, хоч думаю, що час приніс нові проблеми, а ти вперто сидиш у минулому. Та про це потім… Пишучи свою математичну працю, ти насамперед думав про смерть. Не знімай окулярів і не дуже дивуйся. Слухай мене уважно, я не дам тобі сьогодні вставити жодного слова… Отже, працюючи над визначенням четвертого виміру, ти думав про смерть. Зрештою, уся мудрість у нашому світі зводиться до того, щоб навчити людей її не боятися. Релігія вигадала потойбічний світ, епікурейці твердили, що смерть не страшна, бо коли є життя – її ще немає, а коли вона є, то життя нема; ти ось створюєш формулу четвертого виміру. У своїй безвиході, куди загнала тебе чесність, ти знайшов вихід, простір, на якому теоретично можна залишитися у житті назавше. А тепер мучишся у сумнівах: чи заслужив своїм життям на безсмертя. І нічого в цьому ганебного нема: усіх людей турбує це питання, ти ж для відповіді на нього знайшов свою формулу…

Пан у жабо й циліндрі, що сидів у куточку між стелажами з магічною паличкою у руці, здивовано похитав головою. «А він проникливий… Ти справді думав про смерть і безсмертя, а втім, це знаю найкраще я, нема людини, яка б не бажала вирватися з клітки тривимірного життя на безмежжя Простору і Часу. В цьому стимул людського поступу. Ось у цю мить ти визначаєш: довжина – вік, ширина – можливості розуму, висота – сумління. Вік твій довгий, можливості розуму – чималі, з сумлінням ти ніколи не зводив порахунків, а от чи впустять тебе на простір четвертого виміру – не знаєш…»

– І не треба тобі знати, Миколо, чи впустять тебе на простір четвертого виміру. («Як це йому вдається сьогодні відгадувати мої думки?» – дивувався Гулак.) Чесністю світ не здивуєш, а от скандальна слава – теж слава. Зло яскравіше, ніж добро. Петров із своїм доносом стане на ньому довічно, у цьому можеш не сумніватися. Увійде туди і балаганний фігляр, який колись заманював до себе люд кривлянням і вуличними дотепами, – Фаддей Булгарін. І ти думаєш – незаслужено будуть вони увічнені? Якби не Петров, ми б і досі не знали всіх своїх можливостей – хто на що здатний, а на що – ні; якби не він, людство, напевно, не мало б оцих пророчих слів Шевченка, які визначають прийдешній день: «А люди виростуть, умруть ще не зачатії царята, і на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі». Не морщ чоло – це не блюзнірство. Це парадокс. Ще приклад: якби в 1829 році не вийшло з друку на диво популярне й бездарне чтиво Булгаріна – роман «Іван Вижигін», який ціле десятиліття псував смаки читацької публіки, ми не мали б «Капітанської дочки» Пушкіна і «Героя нашого часу» Лермонтова – творів, написаних з першопотреби заперечення бездарності – за врятування престижу російської прози… Нині ти в розмові з Шенгером мудро визначив четвертий вимір – як глибину.

«Дуже точне визначення, – сказав пан у жабо й циліндрі. – Четвертий вимір у тобі самому, у центрі твоєї душі, у закладених там принципах, від яких ти не відступаєш, і тільки з її надр можеш піти в безсмертя з доброю або лихою славою. Хай не мучать тебе сумніви – лихої слави ти не матимеш».

– А доброї? – вихопилося в Гулака, та Навроцький не здивувався, він знав, про що думає двоюрідний брат.