– Кажеш – він тебе посватає?
– Він мене посватає.
– Коли?
– Не знаю.
– Сеї осені?
– Не знаю.
– Тетяно! – остерігає Мавра з щирою строгістю і грізно киває пальцем. – Тетяно!
– Що таке? – опирається проти чогось у голосі старої Маври молода дівчина.
– Уважай, Тетянко!
– Він же мене любить!
– І ти його любиш?
– І я його люблю.
– І не з нашого села він?
– Не з нашого.
– А мама про те знає?
Тетяна зворохобилася. Сама думка, що в її любові до Гриця хотів би хто стати на сторожі або перешкоді, зворушує її нараз і настроює бунтівничо. Вона тупнула ногою, як чинила в дитинстві, коли не сповнялося її бажання, і відвернулася люта.
– Їй – мама! – крикнула роздразнено, – нащо ще й мамі знати. Він пришле вже в час старостів, тоді й дізнається. А тепер не треба.
– А як тебе хто інший посватає сеї осені?
– То не піду, – відповідає рішуче і гордо.
– А як мама скаже?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Людина (збірник)» автора Кобилянська О.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „«В неділю рано зілля копала…» Повість“ на сторінці 52. Приємного читання.