TextBook Зате Мавра не мовчить.
– Доньцю! – каже нараз і дивиться пильно на дівчину. – Чому ти від якогось часу забуваєш про стару Мавру? Га-а?
Тетяна стискає зуби.
– Не любиш її вже?
– …Люблю.
– А більше нікого не полюбила? Г-а-а? – питає і пакає з люльки, а чорними очима пронизує біле лице тої, що «одну»її любить.
В Тетяні на той запит щось буриться, щось здіймає гордо голову, що досі перед старою слухняно хилилося, корилося, мов перед невидимою чорною силою, що намагалося взяти верх над нею.
– А хоч би й полюбила? – питає нараз і дивиться неустрашно просто старій ворожці в очі.
– Тоді не вір!
– А як повірю?
– То відтак не жалуй! – Останнє слово вимовляє Мавра майже з погрозою.
– Я не пожалую.
– Посилав уже старостів? – питає Мавра замість всього і знов пронизує дівчину оком аж до глибини душі.
– Ще він їх пішле.
– З нашого села який?
– Ні.
– Здалека?
– Не знаю. Нічого не знаю.
– І ти його любиш?
– І я його люблю.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Людина (збірник)» автора Кобилянська О.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „«В неділю рано зілля копала…» Повість“ на сторінці 51. Приємного читання.