TextBook – Наступного разу не попадайся! – кричить один мент.
– А наступного не буде, – Мама витягує пістолет і глушить усіх трьох.
– Аби мовчав, то лишився б жити, – констатує один з Маминих людей і вантажить їх на брезентині до багажника.
На мосту вони скидають трупи у воду. Все, пригоди у хлопців закінчилися. Мої тільки розпочинаються.
– Коли він приїжджає? – запитує Мама.
– Не знаю, Ma.
– Ясно, – говорить вона і завертає в місто. Звична панорама багатоповерхівок із синім смогом заспокоює мене.
Дійсно, проходить місяць, і заявився Ростислав. Забрьоханий, блідий, нечесаний, з веселим, навдивовижу, поглядом. Зараз він почне свій звичний ритуал обходження: спочатку привітає бабу, потім діда, можливо, зайде до мене. Як завжди я втикаю в телевізор, не відповідаю на дзвоники сво'іх колег. Мене женуть до школи дід з бабою. Іноді я туди заходжу. Решта нікого і нічого не цікавить. Що вони там говорять. Що лепечуть. Я знаю більше за них. Це точно. Може, менше Ростислава. Ростислав розумний. Дід кашляє і хрипить. Скоро віддасть кінці. У нього навіть не вистачає сили лаятися. Баба лізе до свого Ростика з пампушками, глизявими, як і вона сама. Я лежу на животі, задерши ноги, вимахуючи, гризу яблуко і втикаю в телевізор, коли він приходить.
– Привіт, – я вітаюся першою. – Тільки не починай з великого горя.
Він ображено мовчить, але очі його продовжують світитися. Проїхали, значить.
– Сідай, Ростику Гризи яблука, – я ляпаю долонею біля себе. Він присідає на краєчку. Знову мовчить. Я гризу яблуко і бачу на екрані Лолу…
– Піднялася баба, – говорю я.
– Чому ти так говолис? – гундосить Ростислав.
– Як так? – передразнюю його.
Ростислав сопе носом.
– Я хочу дещо тобі показати. Ходім зі мною.
– Ні, – відповідаю, навчена гірким досвідом з придурками, – неси сюди.
Ростислав ковзає поглядом по моїй голій спині.
– Залаз, – скромно говорить він.
За півгодини він заявляється з книгою і ватманом. Я сідаю, схрестивши ноги по-турецькому, вибиваю з пачки сигарету, підсмалюю. Він осудливо дивиться на мене, говорить:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Квіти Содому» автора Ульяненко О.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „3. Альфа й омега“ на сторінці 12. Приємного читання.