— Привіт, Семене, я на хвилину: якщо ти замовляв новини від «Ох-ТіВі», то сьогодні вночі не забудь відчинити їм двері! Кажуть, буде щось важливе...
— Немає на те часу, — швидко відказали на тому кінці дроту. — Я дивлюсь «Громадяни мають баланс!».
І в слухавці знову пролунав і стишився дивний свист.
— Ну ти даєш! — здивувався Ройтберг. — Відколи ти став прихильником музичних шоу? Невже хочеш відхопити задурно мільйон?
— Не твоє собаче діло! — брутально вигукнув Василенко і поклав слухавку.
Ач як посмілішав, подумав Ройтберг, знизав плечима і пішов облаштовувати куток для прийому дорогих гостей. Поставив два крісла, увімкнув торшер, поставив на журнальний столик пляшку мінеральної води «Блю вота».
Головне не заснути, адже «новини» могли прийти і під ранок: замовлень у журналістів-телевізійників часом було багато, обслужити за ніч всіх бажаючих канал не встигав...
ххх
...Проте в помешканні Боді умовні позивні, котрі видав його дзвінок у передпокої, пролунали вчасно — рівно опівночі.
Бодя позіхнув, виліз із ліжка і спроквола всунув руки в рукави пухнастого халату. Переодягатися не схотів, адже глядачі могли бути в будь-якому вигляді, як і належить пересічним глядачам, що розлягаються після напруженого трудового дня перед увімкненим телевізором.
Просуваючись до дверей повз слоїки, реторти, казани та цілі батареї діжок, Бодя тихо лаявся і накривав плівкою приладдя, в якому він продовжував удосконалювати харчові додатки для зміцнення і спекостійкості ечиначушу.
— У вашій хаті вечірній канал останніх новин «Важливо»! — з порогу професійними голосами заговорили ведучі.
— Вас вітає канал «Ох-ТіВі»!!
Парочка гарно вбраних і ще свіжих, мов вранішні троянди, ведучих — чоловік та жінка — увійшли до кімнати і по-хазяйськи розсілися на дивані, гортаючи в руках купку рясно списаних папірців.
Навпроти розташувався освітлювач із яскравою лампочкою на шахтарській касці і режисер індивідуального ефіру в камуфляжній формі.
Бодя присів на краєчок діжки з перегноєм і приготувався слухати останні новини.
Ведучі, як і годиться телеведучим, котрі дивляться лише на вогник кінокамер, не звертали на нього жодної уваги, хоча й кінокамер навпроти них не було.
— Отже, сьогодні з вами... — сказала мила жінка в строгому синьому костюмі.
— Мілана Мілонова, — киваючи на неї, підхопив чоловік в демократичній футболці «позафракційників» з логотипом «Чи навчився ти, падло...».
— І Сулейман Напіддам! — у свою чергу кивнула на партнера жінка.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оленіада» автора Роздобудько І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОЛЕНІУМ-2013“ на сторінці 12. Приємного читання.