Розділ «ОЛЕНІУМ-2013»

Загалом приводів для суму меншало з кожним днем!

Народні обранці «есемисили» не покладаючи рук.

Закони ставали дедалі зрозумілішими і демократичними.

Особливо полюбився громадянам «Закон про моду» Серм’яжного-Кувалди, котрі власним прикладом довели посконну близькість до свого вірного електорату.

Народна любов до цих простих і приємних у неформальному спілкуванні чоловіків посилилася в той день, коли обидва досить епатажно з’явилися на засідання парламенту в костюмах «Бріоні», рясно всіяних... різнобарвними заплатками.

— Ми мусимо бути разом із громадянами нашої батьківщини! — проголосив, просуваючи в життя свій винахід, головний кутюр’є країни пан Серм’яжний. — Повернемося до витоків! Згадаймо, як наші бабці і матусі церували шкарпетки нашим дідам і татусям! А що відбувається зараз?! Ми зажиріли! Ми міняємо шкарпетки і сорочки щодня! А це недемократично і несправедливо по відношенню до традицій нашого світлого минулого! Ми мусимо нічим не відрізнятися від будь-якого пересічного громадянина! Церуймо разом!

І в підкріплення своїх слів пан Серм’яжний рвонув на грудях свою білу сорочку. Трохи провагавшись, його однопартійці так само взялися за обшлаги своїх імпортних піджаків і сорочок.

Дієвість і необхідність закону стала більш очевидною, коли новатори отримали по ордену від короля одного з племен далекої Масайщини, народ якої і був законодавцем носіння латок на своїх зношених до дірок бурнусах.

Робочих місць знову побільшало!

Адже тепер кожна крамниця чи бутик винаймав цілу армію швачок, щоб ті пороли і церували костюми ворожих іноземних фірм.

А вже який перелатаний ходив народ — любо-дорого було дивитися!

ххх

Одне слово — ніщо не віщувало...

І от — на тобі!

Віднайдений лист Першого Оленяра прогримів над країною, мов грім серед безхмарного неба! А парламент перетворився на біологічну клітину, котра почала блискавично ділитися на фракції, течії і нові партії.

До оленярської більшості «Гегемонів» активно приєдналася чисельна фракція «Кастраційна Партія Уряду», перший партійний квиток якої з давніх-давен належав самому Великому Оленяру.

На протилежному боці вималювалися партії «Вільних Погоничів» пана Цанюка, «БАТІГ!» пана Ікла, «За вашу і нашу волю!» пана Рівноспинного, яких підтримали позафракційні і позапартійні законописці. А також ті з обранців, у кого ягель сходив не так рясно.

Але поки що ніхто напевне не знав відповідей на найголовніші питання, вже невідомо ким і за яких часів поставлені: що робити і хто винен...

...Два наступних дні після доленосного покладання квітів Валентин Самсонович Ройтберг перебував у відгулах.

Журнал «Вітчизняний оленяр», у якому він працював головним редактором, давно наказав усім співробітникам довго жити і перетворився на двосторінкову газету-бюлетень «Що по чім».