Тим часом юрби дітей і дорослих штурмували кінотеатри заради радості побачити Гран-Грема на екрані. Романи перекладалися все новими й новими мовами, і Владова слава повзла по земній кулі, як черв’як по яблуку. Напосідалися журналісти, озброєні посмішками і мікрофонами. Клацали фотоспалахи, й знову, і знову лізли під руку книги охочих до автографів…
— Ти по-дурному втрачаєш шанс, — якось мовила замислена Анжела.
Останнім часом задума була звичним її станом. Цілісінькі дні — у перервах між перельотами, банкетами і презентаціями — вона приділяла читанню. Особливо часто Влад помічав у її руках мемуари і життєписи великих.
— Ти по-дурному втрачаєш шанс…
Зависла пауза.
— Тобто? — запитав Влад, коли зрозумів, що без навідного питання Анжела не додасть ані слова.
Анжела зітхнула:
— Бач… Тобі ніколи не хотілося змінити світ?
Влад не вигадав нічого кращого, крім як тупо відгукнутися:
— А я його змінюю…
Анжела захихотіла:
— Ага… Тобто світ добрішає, бо читає книжки про Гран-Грема. Так?
— Так, — мовив Влад з викликом. — Зокрема, й так.
— Щось непомітно, — скептично гмикнула Анжела. — Які там новини… З останньої війни?
Влад насупився:
— Можеш пояснити, чого ти від мене хочеш?
— Я хочу, щоб ти на секунду виринув зі світу тролів і ельфів і хоч трішечки задумався. Про майбутнє, наприклад.
— Про чиє майбутнє?
— А в нас воно спільне.
— Наше майбутнє забезпечене якнайкраще, — жорстко сказав Влад.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Долина совісті» автора Дяченко М.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА П’ЯТА“ на сторінці 12. Приємного читання.