Що ж то за сон, що ж за марево увижається мені, що коло жаркого осіннього огника сидять темної ночі пастухи в степу? Пастухи сидять, а до них мандрівник з темряви наближається...
Шапку знявши, голову схиливши. Сивий чуб його вітер розвіває. Реп’яхи на полах у його, на ногах болото, туга в очах. Підходить заклопотаний, сумний, мов волів шукає. Питається, і чудна в його мова:
- Не бачили, не чули - не їхали тут мої літа?
Сміються.
- Які ж твої літа?
- З музиками, з бубнами, з прапорами, кіньми вороними.
- Не бачили, тільки чули: погули літа твої геть поза горами. А як їхали, співали:
Не вернемось, не вернемось,
Не знаєм, до кого..
Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Осінні новели» автора Васильченко С.В на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „НА КАЛИНОВІМ МОСТІ“ на сторінці 12. Приємного читання.
TextBook