Сєра

плагіаторами і посередністю. А я… Цюп! Я хочу, аби це було мистецтвом! Це

має бути щось нове, освіжаюче і неповторне! Щось раптове і зворушне, щось,

що не лякатиме тавром «сєкта», а замкне у люблячі обійми на все життя!

Цюпа уважно глянув на друга і замовк. Пропустили чарку, Цюпа роздивлявся

орнаменти дарованого Шмальгаузеном непальського шкіряного наруча і раптом

вигукнув:

— Сер! Придумав! Україна — еротична держава! Історичні міфи!

— Шо!? Цюп, ти обкурився? Яка в жопу еротична?! Які в сраку історичні? Я тобі

серйозно, а ти мені про радіо «Промінь».

— Сєр, я серйозно, ти не зрозумів! «Еротична держава» — не констатація факту,

це загроза. Внутрішня загроза. Це концепція!

— Загроза?

— Сєр, да! Ну дивись, наша аудиторія звідки?

— Звідси…

— Тобто? Тобто — з провінції! Сєр, давай далі. Хто вони?

— Ну, типу христануті всякі: лохи, бабуні і решта…

— Правильно! А які вони? Пуритани і консерватори! А шо для таких

найстрашніше? Те, шоби їх доцю, яка не вилазить з церкви, набухали і

трахнули на випускному в три стволи! Для них страшно, шоби їх діти росли

серед голих ніг і коротких спідниць. Серед ароматів безперервного траху.