TextBook Рябкові вже й самому хотілось, щоб той став соколом і полетів.
Усі зайшли до хати. Рябко заплющив очі. Легка дрімота сповила його тіло. Сниться Рябкові, що з хати вийшла господиня. Йде до Рябка, несе полумисок з м’ясом і каже:
— З Новим роком тебе, Рябко! На ось поласуй…
Рябко тільки роззявив рота, як хтось над самим вухом запищав:
Ой чорна я си, чорна…
Рябко аж підскочив. До нього, хитаючись, ішла дебела молодиця. Щоб уникнути напасті, Рябко втягнув голову до буди.
З хати вийшов отой рудий, що завжди з Рябком цілується. Прощай, сон!
Рудий почовгав до хвіртки. Щось там довго бубонів. Потім поплентався до Рябкової буди.
— Рябко! А, Рябко! А де ти там? М-може, ти вмер?..
«Ви дасте вмерти», — подумав Рябко.
Рудий став навкарачки перед будою. Хрипким басом загавкав на Рябка. Тоді почав пхати голову в дірку.
Рябкові хотілося вкусити рудого за носа. Або хоч налякати. Але, вирішив, краще з п’яним не зв’язуватись.
Рудий витягнув шию. Сів біля буди.
— Рябко!.. А, Рябко! Давай вип’ємо. За Новий рік. За те, щоб ми були людьми…
«Ти собі будь людиною, — думав Рябко. — А я не хочу».
— Рябко! Сучий сину! — кричав рудий. — Ти що, оглух?! Я до тебе говорю? Давай вип’ємо! На!
Рябко вирішив не загострювати стосунків. Виліз із буди. Привітно помахав хвостом. Рудий підставив йому лице. Рябко поцілував у губи. Фу! Вдарило, як із тієї бочки, яку господар ховав колись за його будою.
— На! — підніс рудий до носа Рябкові пляшку. — Давай на двох…
Рябко понюхав. Відвернувся.
— Рябко, ти мені друг? — закричав рудий ображено.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Штани з Гондурасу: Сатира та гумор» автора Дудар Є.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГУМОРЕСКИ, ФЕЙЛЕТОНИ, УСМІШКИ“ на сторінці 76. Приємного читання.