Після цього нальоту мене знову викликали туди. На килим. І керівного товариша також.
Сидимо. Мовчимо.
— Як це зрозуміти? — питає той, що викликав.
— Як хочете, — лепечу. — Я ж вам казав, що в мене жінка — Отелло…
Оселедці
Напередодні Нового року я повертався з Владивостока додому. Товариш попросив:
— Ти все одно летиш через Москву. Візьми оту банку оселедців і передай моєму дяді. У нього і Новий рік зустрінеш, щоб не сидіти в аеропорту.
Дав оселедці. Назвав адресу.
Прилетів. Знайшов відповідний будинок, квартиру. Натиснув кнопку дзвінка. Хтось підійшов до дверей. Дивиться у вічко. Мовчить.
Дзвоню знову.
Тихо. Потім глухо:
— Хто?
— Відчиніть, — поспішив я. — Вам передали оселедці з Владивостока.
— В нас у Владивостоці знайомих нема!
— Як це нема? Ваше прізвище Нахімовський?
— Нахімовський. Ну й що?
— Оселедці передав вам Саша з Владивостока. Цілу банку.
— Нема у мене жодного Саші у Владивостоці.
— Відчиніть. Заберіть оселедці. Не буду я з ними носитися.
— Не відчиню…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Штани з Гондурасу: Сатира та гумор» автора Дудар Є.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГУМОРЕСКИ, ФЕЙЛЕТОНИ, УСМІШКИ“ на сторінці 73. Приємного читання.