Розділ «Глава 3 СТАС»

Пастка для ґеймера

СТАС

Двері невеликого тренажерного залу, який містився на першому поверсі звичайного житлового будинку, на подив Стаса, виявилися міцно зачиненими. Очевидно, напередодні свят Андрій Володимирович, господар залу і заразом головний тренер, вирішив відпочити. А може, й поїхав куди-небудь… Хтось із нетерплячих відвідувачів за допомогою жувальної гумки приліпив на дверях записку: «А.В.! Як працює спортзал?» На цьому ж папірці нижче, хлопчачою рукою, була нашкрябана й іронічна відповідь: «Працює чудово!» Стас щось невдоволено промимрив. Він сподівався сьогодні добряче «покачатися». Прикрість була і в тому, що ні Андрій Володимирович, ні його помічник начебто не попереджали про жодні «канікули» тренажерного залу. Чи Стас просто не чув?

Стас поважав Андрія Володимировича — мовчазного, а відтак, мабуть, розумного чоловіка. Андрій іноді казав, що заняття в його залі — не просто вправи для м’язів, і тим більше, не забавка. Він стверджував, що тут зростає нова генерація, найкращі люди країни. Чоловік, статурою і м’язами якого захоплювалися всі, хто його бачив, часом говорив щось незрозуміле про справжню еліту, до часу приховану, але готову взяти відповідальність на себе. Усю відповідальність, — наголошував він. Мудрі й таємничі слова наставника підлітки любили, й ловили кожне з них. Ще б пак! Бути таким — сильним, класним, хоробрим, кращим за слабаків і дужчим за всяких бандюганів та гопників — мріяв чи не кожен, хто хоч раз спробував був займатися в залі. Стас із задоволенням згадував, як він кілька разів приводив до тренажерного залу Вована. Тому страшенно сподобалося, але ходити постійно він не міг — весь час Вові щось заважало. Стас тоді навіть образився на друга, адже йому було трохи ніяково відповідати на запитання Андрія Володимировича, який дуже приязно поставився до новачка. Де він, та де він — той Вова? А хіба Стас міг до пуття пояснити тренерові зайнятість свого товариша? Ото й доводилося червоніти за іншого. А між тим тренер казав, що у Вована великий потенціал. Таке нечасто можна було почути від суворого і сильного чоловіка.

Але тепер зал був зачинений. Що тут удієш… Стасові нічого не залишалось, як іти додому й кілька годин, поки батьки не повернулися з роботи, «пошпиляти» на компі в улюблену гру. Його татові й мамі дуже не подобалося, коли Стас годинами сидів, «безтямно вирячившись на екран комп’ютера», як вони висловлювалися.

Удома він знехотя попоїв, подивився навіщось мультфільми для маленьких, посміявся з пригод Тома і Джері… Чомусь згадалося, як Ігор, старший брат, узяв його колись у свою компанію. Старші хлопці й дівчата були такі загадкові, такі чудові! Вони сиділи на пофарбованій у відверто ядучий колір кухні в одного з друзів Ігоря й курили «траву». Хлопець жадібно вслухався в слова, які зіслизали з повільних вуст старшого брата і його друзів: чели, кокс, реал, Паоло Коельо… Стас тоді не наважився приєднатися до цього привабливого ритуалу, а тепер жалкував за втраченою можливістю. Коли ще в брата буде настрій узяти його з собою? Ігор був людиною самостійною: він міг спати удень просто в навушниках, у яких гриміла музика, міг годинами зосереджено бриньчати на гітарі. І батьки, здається, програли вічний бій із сином на полі заперечень і відкидань ним «безглуздих» напучувань, добрих порад і вказівок люблячих, як вони наголошували, тата й мами.

Стасові — самому чи зі шкільними товаришами — чомусь не праглося спробувати таємничої принади дійства із «травою»… Він волів би це зробити зі старшими хлопцями, і сподівався на новий шанс. Просто просити Ігоря покурити разом Стас не наважувався. Йому мріялось, аби його запросто, як свого, знову покликали в ту цікаву компанію і вели з ним розумні розмови на рівних…

Між тим Стас із радісним подивом виявив на кухні плитку шоколаду з горіхами й почав жувати смакоту. Потім перейшов до кімнати, ліг на диван і згадав Таню. Вона сьогодні, після того, як набула зовсім іншого вигляду, видалася Стасові якоюсь неймовірною, незвичайною. Він раптом уявив себе шляхетним і сміливим Арагорном у фільмі «Повернення короля», а Таню — в образі прекрасної ельфійки Арвен. Ось лише, на відміну від фільму, Стас у своїй уяві постійно рятував Таню від усяких монстрів, злих чаклунів, потворних орків та іншої чортівні, яка весь час траплялася їм на шляху… Шляху куди? Стас і сам не міг достеменно відповісти на це питання, але путь була неблизька, сповнена небезпек. І він мав здолати їх усі, аби врятувати і захистити Таню. Хлопець виразно уявляв, як вони удвох мчать кудись на баских конях. Вона була у красивому довгому білому платті, а сам він — у лицарських обладунках, із чарівним кутим мечем, покритим таємничими письменами-візерунками. Потім, десь наприкінці шляху, перед величним замком, перед загонами піхоти і кінноти, Таня неодмінно мала б сказати йому щось на кшталт: «Мій королю!» І Стас зробив би величний жест рукою — до неї і до вірного війська.

Нарешті хлопець відволікся від мрій, почухав потилицю й вирішив, що завдання з фізики і мови він зробить пізніше. Увімкнув свого «компа» — і поринув ув улюблений світ пригод і гострих відчуттів.

Наступний розділ:

Глава 4 ВОВА


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Пастка для ґеймера» автора Ільченко О.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 3 СТАС“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи