Розділ «ЧАСТИНА ТРЕТЯ»

— Ми повинні знайти лопати, — сказав Помідор. — Ми будемо йти на південь і дорогою видивлятися за лопатами.

— Просто не треба було пороти гарячку, а ще там усе прочитати. Тоді б ми й прихопили лопати у Соломона, — буркнув Цитрон.

Поміж куп сміття траплялися різні речі — побиті відра, облущені баняки, пластикові фляги, сувої дроту, брудні лахи, дошки і черепиця. Але жодної лопати! Якби їм спало на думку збудувати собі скромне помешкання, у них не виникло б проблем з будматеріалами, але вони не збиралися нічого будувати, вони йшли до Моря, відчуваючи майже стопами, як сновигають своїми підземними лябіринтами сламзики і при цьому, можливо, й кепкують з них, та що там кепкують — регочуть аж заливаються. Кляті сламзики!

Зненацька вони ледве не звалилися усією гурмою в яму.

— Обережно! — пролунав голос із ями. — Ви мені можете зламати карк.

Подорожні зазирнули в яму й побачили чоловіка, що завзято орудував лопатою на глибині добрих чотирьох метрів. Стіни ями всіяні були дірами, що їх випорпали сламзики.

— Це ж либонь той чоловік, що ми його бачили на малюнку! — втішився Цитрон і гукнув: — Гей! Боже помагай!

— Дякую! Він вже мені й так добряче поміг!

— Справді?

— Авжеж! Він поміг мені знайти лопату.

— Він певно поміг вам знайти якраз ту лопату, котру ми й самі шукаємо.

— Навіщо вам лопата?

— Щоб добути сламзика і потрапити до Моря.

— Ха! Вам неймовірно пофортунило, — випростався чоловік і витер піт із чола. — Я вже ось-ось доберуся до них.

— Невже вам не вдалося ще жодного уполювати?

— Вони слизькі, мов клюски.

— Я ж казав — даремна це справа, — зітхнув Цитрон. — Ви тільки подивіться на ці нори — їх безліч, вони нескінченні, вони мов павутиння, а ми ж не павуки, ми тільки мухи, дрібні комахи у безмежному всесвіті сміття.

— Є! — пролунав вереск із ями. — Є! Я його впіймав! Тримаю! Витягайте мене!

Усі троє кинулися до ями й побачили, що чоловік і справді затис у долонях сламзика, що шарпався і звивався, намагаючись вирватися з ціпких жмень. Сламзик був завбільшки з ковбасу і такого ж ковбасного кольору.

— Оце і є сламзик? — здивувався Цитрон. — Кидайте його сюди.