Оголений нерв: роман

— Не знаю.

— Ти не… Ти сама повернулася? — у Насті знову захитався світ навколо. — Без мами?

— Я все знаю, — сказала Ніна, витираючи долонею сльози сестри, — мені розповіла Валентина Петрівна.

— Ти не бачила маму? Не зустрічалася з нею? — все ще не втрачаючи надії, спитала Настя.

— Ні, моя люба сестричко, ні.

Радість одразу змінилася болем.

— Ходімо до хати, — запропонувала Ніна. — Чому ми стоїмо серед двору, як дві копиці?

Вир почуттів, які охопили Настю, вмить її знесилив, і вона на ватяних ногах, похитуючись, поплелася за сестрою.

— Попий водички, — Ніна подала Насті склянку, — бо ти бліда, як крейда.

Настя слухняно зробила кілька ковтків прохолодної води.

— Чому ти одразу не зателефонувала мені? — спитала Настя, коли світ перестав хитатися і все навколо набуло знайомих обрисів.

— Ще й години не минуло, як я повернулася, — сказала Ніна. — Я не знаю напам’ять жодного номера телефону, тож збігала до Петрівни, переписала номери, встигла зателефонувати сину, і все.

Настя згадала розповідь тітки Дусі, але промовчала: навіщо одразу псувати радість зустрічі? Стільки років і надії, і її втрати, і думки про смерть сестри — все було, чого гріха таїти. Тепер вона тут, зовсім поруч, її можна бачити, обійняти, притиснути до себе, розцілувати і розпитати про все-все!

— Сядь поруч, — попросила сестру.

Вони сиділи на маминому диванчику, міцно притиснувшись одна до одної. Як було приємно Насті відчувати тепло тіла сестри, яку вона втратила, а потім зустріла. Яке щастя, коли повертаються надії!

— Де ти була стільки часу? — спитала Настя, погладжуючи волосся сестри.

— Одразу й не розкажеш, — зітхнула Ніна.

— Розкажи мені коротко, а подробиці потім, у нас багато часу попереду, — попросила Настя.

— Коротко розповісти за всі роки? Добре, — Ніна поклала сестрі голову на плече. — Спочатку, як ти вже знаєш, все у мене було добре. Потім отримала розрахунок за два місяці, накупила всім вам подарунків дві величезні валізи, приїхала на вокзал, пішла за квитками, повернулася, а валіз нема.

— Грець з ними, з тими валізами! — Настя міцніше притисла сестру до себе.