TextBook Кир досмоктав цигарку у коноплі:
– Тільки з мішком…
– А це ж для чого?
– Щоб ти своїх запасів по соняшниках не розносив, а при собі тримав…
Йонька ображено засопів, але змовчав.
У вибалку зупинили підводу. Кир узяв пораненого на плечі.
– Ну, куди нести?
– За мною, Васю, за мною.
Довго петляли по бур’янах, сопли по густих, як вода, коноплях. Нарешті Кир не витримав:
– Ти – ковадло, а не провідник. Куди мене завів?
– Так ми ж із городів зайшли. Бур’яни – хат не видно.
– То, може, тобі очі прочистить? – сердито хекав Кир у спину Йоньці.
– Мниться, що вже знайшов. Оце ж братова криничка. Тепер сюди, стежечкою.
Пораненого поклали в садку біля копички сіна. Кир залишився на варті. Йонька пішов добиватися в хату. Його не було так довго, що Кир занепокоївся і пішов до хати сам. Біля колодязя під вербою дві постаті.
– Не можу я, Йонько. І хутір, і мене спалять, і всю сім’ю замордують.
– А вони там не мордуються по лісах та болотах?
– Не можу я…
– Дам тобі на дві пари чобіт…
– Хоч і на десять…
– Мішок солі…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вир» автора Тютюнник Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга друга“ на сторінці 94. Приємного читання.