Розділ «ЧАСТИНА 1»

— Я можу допомагати у прибиранні, — ніяковіючи, мовила вона. Тамара засяяла.

— Слава Богу, що послав мені тебе. Ходімо в хату, доки в цього шофера не сталося зневоднення організму. Так вже слину пускає, ледь не захлинеться. Ця майка не дуже мене обтягує?

— У тебе просто класна майка, — цілком щиро запевнила Наріне. — А що на ній написано?

— Девіз бойскаутів. «Будь готовий» англійською. Я купила її в Сейлемі[5].

ГЛАВА 8

Не шукай пені — вона тебе знайде

— Як мені увійти? — запитала Аліса.

— А чи варто вам входити? — сказав Лакей.

Льюїс Керролл

Він таки спізнився.

У Вишневому за вказаною адресою Романа чемним мовчанням зустріли важкі дубові двері з пудовим навісним замком. Занавісок на вікнах не було, будинок виглядав тихим і явно порожнім. Значить, відьма вже поїхала. Довбаний Капелюшний, не міг в неї взяти нову адресу? Клімакс у нього почався, чи що? Щось він із цією жінкою якийсь незвично сором'язливий.

І де її тепер шукати?

А ніде. Хай тепер голова болить у його колишнього друзяки. А він чесно приїхав, куди треба, дарма витратив бензин і поцілував зачинені двері. Тому все, що далі, — не його проблема.

— Ви, чоловіче, Томку шукаєте? — гукнув хтось позаду. Вересень, котрий вже йшов геть із двору, без ентузіазму озирнувся через плече. З сусідньої ділянки, що ліворуч, над парканом похилилася рум'янощока круглолиця жіночка і пильно вивчала його очима. Роман кивнув.

— Власне, так, я шукав її, але, бачу, вона вже поїхала, тож…

— Та то нічо! — махнула пухкою правицею сусідка. — Вони лише хвилин десять як вирушили — якщо схочете, то доженете. На Київ вона подалася.

— Так, я в курсі.

— Ну то от. Її якийсь дядько повіз, на такому синенькому ВАЗі. Ну, знаєте, двомісний і з отакенною будкою іззаду…

— Комбо? — припустив Роман. — Тобто «каблук»?

— Шо? Шось не второпаю…